Вiдро бiля криницi

"Марійко, ану принеси ототе ведро, що стоїть коло колодязя!" Бабусині мозолисті руки вправно, з неабиякою обережністю прали самотканий рушник, вишитий ще в часи її дівоцтва. "А чого ти стоїш? Сєдай отамо на ослінчику. Розкажи, чого тебе за рік  навчили в інституті." Марійка згадала практичні заняття з фонетики української мови. "В університеті, ба... Та яких предметів у нас тільки не було! І складних, і нудних, і корисних..." Бабуся захоплено слухала розповідь онуки, щедро присмачену невідомими їй словами. Рейтинг, толерантність, гаджет, інтернет... "Авжеж, авжеж... А компутер, він який?" І як бабусі досі вдається цікавитися всім на світі? Пояснювати особливості досягнень сучасних технологій людині, яка вже кілька років сприймає світ лише на слух, смак, нюх і дотик, було справжнім випробуванням на професійну придатність Марійки як майбутньої вчительки. "Ну от уяви друкарську машинку, з'єднану дротом з маленьким телевізором..." Прадавнє родове дерево закружляло у вихорі з дрібними хрестиками на пелюстках квітів, коли бабусині руки почали викручувати рушник. "Я зараз повішу, ба. От лише занесу в хату відро, що стояло біля криниці."