До 22 річниці Відродження
Одна – однісінька, єдина,
Як мама, що дала життя
Твоя й моя Україна -
Основа нашого буття.
Чи можна дихать без повітря,
Навчитись плавать без води,
Без стуку серця жить на світі,
Коханої не цілувать сліди?
Поглянь у даль тисячоліть -
Є що згадать і чим пишатись,
В віках стояла й знов стоїть
Відроджена держава – мати.
З сусідів кожний зазіхав,
З десяток раз її ділили,
Русь – український дух витав
Нащадків древнього Трипілля.
Нам кажуть: «Моя хата з краю,
Корова здохла щоб в сусіда»-
Злим ворогом омовлено, я знаю,
Ми дружні, добрі, гідні люди.
Йдуть інформаційною війною
Щоб зневажати себе звикли,
Ми прямуємо дорогою своєю,
Хоч ряд народів з світу зникло.
Зараз пасивністю гендлюють
Не козаки, мов, гречкосії –
В віках і сіють, і воюють
Тому й здійснилась наша мрія!
Тамує подих наш Майдан,
Єднання в жилах дозріває,
«Зраду» не захистить паркан -
Часи останні наступають.
Рідна земля полита кров’ю
Древніх й недавніх поколінь -
Суспільством громадянським
І любов’ю
Щасливу створим далечінь.
Ти чи в Європі, чи Канаді,
Чи щось в Росії підробляв:
Україна нам - одна розрада,
Котру з дитинства покохав.
Не спішіть туди, де краще,
Бо ліпше там, де нас нема,
В своїй землі не будь ледащим
Й не буде «горя від ума»!
Безмежно любий, милий краю,
В піснях прославлена земля,
Син душею й серцем обнімає,
Україно - неньо, матінко моя!
10.07. 2013р., Київ