Наливається небо повінню,
І дощами вагітніють хмари,
Мо, омиють моє підвіконня
Нині ввечері крапельки карі.
Та, насправді, чекаю у гості
Я не тільки липневу зливу,
Ти для мене – маленький острів,
Але доля – недобра, мстива.
А мені би стелити постіль,
І любистком, і сон-травою,
А мені би ділити простір
Назавжди із одним тобою.