Про косм чну любов до життя

Маргарита Вельбах
Облиш мене, я волію не знати ні тебе, ні твоїх ночей, моя Серафім.
Знищуй кожний прихил душі до земного, забувай усім тілом своїх дітей і палачів.
Наближайся до Шамбали; хай побачать, наскільки глибока річка тече у тобі...
Поміж тим, не звертайся до магів і монахів. Малюй те, що бачиш. Пиши те,що знаєш. Грай не на нервах, а на трубі.
Облиш свою дикість. Стань свійською жінкою, почни загравати. Не представляйся гостям.
Я буду писати тобі інколи прозу. Про небо і волю. Про космічну любов до життя.