Розкинуті дороги і поля,
Вітри шалені виють…
А у душі Шевченківське буття…
Думки про нього мріють.
А за вікном уже весна:
Красива, ніжна, мила…
Шевченківська уже пора…
Вона, нарешті, вже не сива!
Його обличчя поруч і зі мною,
Шалений дух з-за темряви луна.
Так хочеться почути: «Я з тобою»,
Коли настануть знову холода…
А за вікном весняні теплі роси.
Помилуйте! Бо вже прийшла весна!
І зовсім скоро розкудрявлять коси,
Верби й берези… Бо весна нова.
Вже зовсім скоро тополя зелені,
Укриють світ своїм теплом.
Відкриють марева шалені,
Заграють в річці сонячним ключем.
Шевченківська весна, бо наш святитель він!
Святитель тих думок, що навесні…
Сіяють світлом добрим, маревом новим
І мчать дороги довгі уві сні!.
06.03.2013