(до циклу "Дай мне пить")
Боялася залишитись сама.
Хапалася за кожного мужчину...
Упевнено вривалась у життя,
Й уміючи валила їх на спину.
Імітувала вдало почуття,
Що говорити - знала, як по нотах.
Закидувала вудочку вона, -
Й вони "клювали" на її турботу.
Мужчини - одинакові усі!
І кожен їй - немов телятко, вірив...
"О Господи! Які ж вони смішні..." -
Й вела свою політику уміло.
Та з часом прозрівала: знов не те.
З цим - нудно, а оцей - на жаль, незграбний.
А той - здається, щастя принесе,
Але ж коли то буде! - Знов не рада...
І так собі прикинувши в умі,
Чергового мужчину викидала...
Шукаючи того, який на ній
Сценарій ідентичний відіграє...
Цього вона не кине ні за що!
Життя йому до крапельки присвятить:
Бо вміє він її горячить кров,
А це ж для неї так багато значить!
Для кожної людини щастя є,
Та хто жіночу душу розгадає?
Нехай і їй щастить піймати те,
Яке вона собі сама шукає...
17.06.2013
Братіслав Лібертус
Переклад на російську мову, дослівно: http://proza.ru/2013/06/25/834
Стрічка рецензій:
http://www.proza.ru/comments.html?2013/06/17/1544