Частина 1: http://www.proza.ru/2013/06/24/1490
Кєди хцешє коханнє, то хиба можліво отжимаць ню отак, через турліве стаулення? "Тераз плач, тераз плач, пукі час..."
Камйяне серца тужиць, бо хчялбим запамєнтачь тоє вшистко, як нібим і не било... Зануритися головою в кохану душу, та спочивати... А потім прокидається розум: якщо одного разу було попране довір'я, то чи буде ліпше вдруге? Якщо одного разу не повірила, то чи віритиме потім... А може, попросту шукала привід, аби покинути: бо надто цєнжко зо мнон... Або попросту й нє кохала... тему й цєнжко...
24.06.2013