Полинові сумніви знеболю,
І вогонь задмухаю, і дим.
Бо твоєю повнюся любов'ю,
І єством горіхово-терпким.
Закосичу цвітом нашу льолю,
Наче сік хурми – солодких рим,
Із обіймів випурхнеш на волю,
У пекельний свій єрусалим.
Примирюся із твоєю роллю,
З тим, що ти – одвічний пілігрим,
Десь тебе чекають (не) ассолі,
А зі мною плаче херувим.