Дотична до мого болю правда урівнює мене з іншими мерцями.
Жерцями кокаїну й копчених думок. З просто жалюгідними творцями.
Я не шукаю рими,я жадаю проковтнути всі морфеми під морфіатом.
Та ти,моя кохана,повертаєш мене у цей аморфний натовп.
Колись я був жаданим,сьогодні я безжурний і шалений.
Увесь час вилітаю із реальності; мене подають із полуницями і кремом.
А на сніданок новий задум,де я був би п'яною вишнею,карамелізованою величчю Астарти.
Дотична до твоєї долі урівнює мене з іншими із Спарти...