Кошеня. Одна мить літа…
Літо у червні таке мінливе. То сонечко яскраво гріє, то хмаринка пролетить, принесе теплий рясний дощ. Мале кошеня загралося у високій траві: воно довго бавилося з листячком, стебелиною кульбаби, весело стрибало за зеленим коником, попило водички із забутої у траві чашки. Потім кошеня трохи втомилося, вирішило подрімати у затінку куща пахнючої троянди. Снилося маленькій смачне сновидіння, кошеня аж перекинулося на спинку від задоволення.
Піднявся легкий вітерець, нагнав хмар з дощем, почало накрапати, розбудило кошеня. Воно згадало, як добре сидіти на колінцях хазяйки, муркотіти, віддаватися мріям… Таки спогади надали сили добігти до старого будиночка. Тільки потім зарядив сильний дощ, змиваючи пилюку з землі. Літо у черні таке мінливе…