Тихо лине вечір, заблукавши в хмарах,
У зіркову казку, що дарує ніч.
Більше не блукаю в сумнівах-примарах,
Бо одну важливу зрозуміла річ.
Сонцю порадіти вистачить наснаги.
Не зупинять опіки прагнення тепла.
Якщо хочеш пити , вгамувати спрагу
Можна лиш водою - тільки би була.
Почуття, що завше так мене лякало,
Хоч теплом зігріє, навіть у вітрах.....
Певно, це від нього..... Враз тепліше стало......
Безтурботний вечір сяє у зірках