Проходять дні, приходять ночі,
А ти не йдеш жадана мить,
Туманить розум, плачуть очі,
Серце щимить, душа болить.
Де ж ти, милий, заблудився,
Чи, може, голову поклав,
З вітром буйним подружився,
А то ще й іншу покохав?
Що краще – знати чи не знати?
Коли не знаєш – кріпче спиш,
Та вже свариться стара мати -
На шиї батьковій сидиш.
Батьки – батьки, вже б не сиділа,
Коли б мій сокіл прилетів!
Невже мені сира могила
Буде рідніша за батьків?
Іди, лети, жадана мить,
Часи останні наступають,
Щастя в коханому зустріть,
Коли дочасно не сховають.
18.05. 2013р., Київ