Зимовий сонячний ранок.
Чудово відповів я, дивлячись у вікно. У вікні на кам’яному виступі сиділа пташка. Така замерзша й голодна. Її стало так шкода, я відкрив вікно і взяв її до кімнати, вона тремтячими крильцями хотіла злетіти, та не вийшло.
І з цього самого ранку вона залишилась у мене. Я змайстрував для неї гніздечко, де вона могла відпочивати.
Й так продовжувалось до самої весни, весняним ранком відкривши вікно я її випустив, злетівши в повітря вона деякий час покружляла й полетіла.
Спостерігаючи за нею я подумав,що її більше не побачу.
Помилявся. Одного сонячного ранку я почув стукіт у віконце, відкривши штору побачив пташку таку жваву й веселу.
Й після цього вона прилітала до мене кожного ранку. Начебто будила мене.
Лютий 2012 рік.