Третій день кіт кашляє.
Ввечері я відніс його в сад,
Щоб він переночував на сіні,
Щоб зігрівся і, якщо…
Та ні!
Не хочеться про це думати.
Але життя таке,
Що кожен із нас може
Отак раптово…
Вранці приходив ветеринар,
Оглянув хворого і сказав:
Добре, що це не свиня
Чи корова,
Бо було б жаль…
І дорізати не можна б уже…
Але хіба кіт винен,
Що живе в селі
І не може отримати якісної медичної допомоги,
І мусить ходити по бездоріжжю,
І жити у хліві чи під хатою,
Виловлюючи худих мишей
І сухоребрих пацюків,
Які не можуть розтовстіти,
Бо комори всі закриті
А смітники відсутні…
Може вночі на сіні
Йому снився «Віскас»…
Можливо, від нестерпного болю,
Йому хотілося померти…
Дивлюся у його зіниці,
А вони звужені до неможливості,
Наче тонка павутинка
Хилитається в них життя
І пускає по одній сльозі
Щогодини…
«Тримайся», - каже мені,
А я
Навіть плакати вже
Не можу…
16.05.13
Переклад Анни Дудки (
http://www.proza.ru/avtor/sireng):
Третий день кот кашляет.
Вечером я отнёс его в сад,
Чтобы он переночевал на сене,
Чтобы согрелся, и если…
Да нет!
Не хочется об этом думать.
Однако жизнь такова,
Что каждый из нас может
Вот так вот вдруг…
Утром приходил ветеринар,
Осмотрел больного и сказал:
Хорошо, что это не свинья
Или корова,
А то было бы жаль…
И дорезать нельзя уже…
Да разве ж кот виноват,
Что живет в селе
И не может получить какой-никакой медицинской помощи,
И вынужден ходить по бездорожью,
И жить в хлеву или под хатой,
Вылавливая тощих мышей
И поджарых крыс,
Которые не могут растолстеть,
Ведь закрома все закрыты,
А помойки отсутствуют…
Может, ночью на сене
Ему снился «Вискас»…
Может, от нестерпимой боли
Ему хотелось помереть…
Смотрю в его зрачки,
А они сужены до невозможности,
Будто тонкая паутинка
Теплится в них жизнь
И пускает по одной слезинке
Каждый час…
«Держись», - подбадривает меня.
А я
Даже плакать уже
Не могу…