Коли в твоїй пам’яті відбиваються запахи,
Як тінь від дерев на початку травня.
Ти дивишся як прибувають птахи
І кава заварюється швидше зрання.
Він у цілковитій тиші приймає
Сигнали, що посилає шершавий голос
Та поряд тебе з весни немає,
А він усе ще думає, що ти поряд.
Може, хтось із них і хотів лишитися,
Як останній, що змушений бути героєм.
Вони обоє добряче помилилися,
Без права на помилку. З болем.