Щось дивне відбувається зі мною,
Коли я бачу ті чарівні сни,
В яких під впливом ранньої весни
Біжу вмиватися холодною росою.
Біжу назустріч сонцю, щастю, вітру
Босоніж в поле, позабув про все
І радості потік мене несе
До трав весняних і до перших квітів.
З душі моєї вічна пісня лине,
Котра завжди наповнює мене,
Вона відкриє ту, яка я є
До першої й останньої краплини.
Обличчя моє посмішка осяє,
А вітер огірне мій тонкий стан,
Під ноги покладе густий туман...
І десь на Сході сонце запалає.
Моя душа вистрибує, летить,
Вона нарешті щастя упізнала!
Їй так давно того не вистачало...
І я відчула серцем вічну мить.