МОВА УКРАІНСЬКА
ХОРОШI БУЛИ ХЛОПЦI...
Хорошие были ребята:
Кремнёвые, на подбор...
О.Сурков.
Вийшов один і сказав курінному:
-- Я комсомолець. Стріляй!
В.Сосюра.
-- А может, ты споешь? -
Смеясь, спросил хорунжий...
Р.Рождественський.
...На Аскольдовій могилі
Поховали їх...
П..Тичина.
...А й справді, шкода хлопців. І тих, і тих. Ну, чого, чого вони не поділили?
Землю? -- так ось вона: селись, будуйсь, засівай.
Волю? -- так ось вона: живи, працюй, заробляй.
Прапори? -- та божечки! Аби людям добре жилося!..
От привели одних. Як зараз пам'ятаю, хоч і соплива ще була. Митько -- он
його хата, ліворуч, -- змахнув шаблюкою: "Плі!" Бабахнули солдатики.
Постріляли, значить, отих. "Так буде з кожним, -- кричав Митько, хто комунії
схоче!.."
Потім інших привели. Теж добре пам'ятаю. Сашко, -- ондечки його хата,
праворуч, -- теж шаблюкою змахнув: "Плі!.." Знов бабахнули. Постріляли,
значить, отих, інших. "За власть совєтов! -- кричав Сашко. – Смерть контрі!.."
I ті лежать убиті, й оті теж лежать. I ховати не дають. А на селі --
безвладдя. Налетить Митько -- бах-бабах! -- "За самостійну Україну!" Налетить
Сашко -- бах-бабах! -- "За власть совєтов!"
А ми що? А ми тих послухаємо, й отих теж послухаємо. Всі наче правильно
говорять. Землю, кажуть, селянам віддать, і волю, і щоб без контрибуцій...
Отоді й Митько до мене залицявся, й Сашко не одвертався. А я все чекала, ну,
як спитають: "Ти, Макітро, за кого -- за Леніна, а чи за Петлюру?" А я б і не
вгадала, як сказати на це. І той начебто хороший, і цей нібито не гірший --
усі про селян дбають. Тож чого вони, питається, між собою сварки шукають?..
Налетить банда Митька -- бах-бабах! -- спалить Сашкову хату. Налетить банда
Сашка -- бах-бабах! – спалить Митькову хату. Тільки дим стелеться, кулі
тьохкають, бомби гахкають, підкови цокотять...
Дурні, їй-бо! Та взяли б, як раніше, барильце самогону, сіли б рядком,
погомоніли б ладком. По душах. Тихо-мирно. Може, й порозумілися б. Помирилися
б... Так ні – наче обох смажений півень у задницю довбонув -- не хочуть
по-нормальному, все їм бах-бабах треба...
А дідусь мій, царствіє йому небесне, тільки матюкався й плакав. Плакав і
матюкався. А якось уночі, як ніхто на селі не стояв -- ні Митько, ні Сашко,
-- узяв та й пішов на галявину, де ті постріляні лежали. З лопатою пішов. Та
й викопав широку могилу. Й постягав до неї тих, що праворуч лежали, й тих,
що ліворуч лежали. Перехрестив кожного, та й поховав тихцем. Хреста дерев'яного
поставив. Може, й написав би щось, та неписьменний був, жодної букви-цифри за
життя не бачив...
Отакечки воно... I тих шкода, й тих. Молоді були, красиві хлопці. Жити б їм
та й жити в дружбі, хліб сіяти, дівок кохати, дітей народжувати...
...Що кажете? Знов якісь політики стрічаються-вітаються? Ану, зробіть гучніше
телевізора, послухаємо. Що ж ці нам наобіцяють?..
(1992)