МОВА УКРАІНСЬКА
БУДЕ ТАКА ПАРТІЯ
...От колись неформали були.
Металісти. Рокери. Брейкери. Каеспешники. Любери. Анархісти. Антихристи...
Запитаєш будь-кого з них:
-- Ти неформал?
-- Так, -- відповість з гордістю. -- Я неформал.
I все зрозуміло. Й ніяких запитань.
...А що тепер?
А тепер подивиться на тебе, як на пришелепкуватого, та й відповідь дасть не
менш гідну:
-- Який же я тобі неформал? Я -- член партії!
Партія -- це звучить гордо.
-- Тітонько! Якої ви партії?
-- Партії незалежних домогосподарок!
-- А від кого ви... не залежите?
-- Від інших домогосподарок!
-- I від інших партій теж?
-- I від інших партій теж!
...Бож-жечки, яких тільки партій немає!
Он, диви, партієць іде. Він з партії уболівальників. За Київське "Динамо".
А ота дівчина -- член партії вічних абітурієнтів. А цей дідуган, о-он, що з
дієтично; їдальні викотився -- так той ще не член. Кандидат поки що. До
партії небіжчиків...
-- Сашко, -- запитую знайомого, -- ти до якої партії вступив?
-- До партії менеджерів-посередників. А ти?
-- А я поки що до жодної! Так і ходжу несвідомий...
-- А безпартійний квиток у тебе є?
-- Звичайно! На останньому безпартійному пленумі видали. І тепер моя
безпартійна совість спокійна.
Це добре, коли партій багато. Кожна партія своїм займається. Партія замовників
-- замовляє. Партія постачальників -- постачає. Партія охоронників -- охороняє.
Партія розкрадачів -- розкрадає. Кожен при ділі. Ніякої формалістики. Повна
неформалія. I знов же таки ніяких запитань.
Щоправда, один розумник недавно запропонував створити загальну партію --
партію робітників. Та ще й далі пішов у своїх міркуваннях -- створити ще й
загальну партію селян. На додачу. Щоб не ображалися. А потім ще й об'єднати
ці дві загальні партії -- зробити з них одну. Найзагальнішу. Найспільнішу...
I поставити на її чолі найрозумнішого вождя. Себе, звичайно. Але вчасно
пригадав, що подібне до цього вже було. Та великою "звіздою" накрилося.
Червоною...
А чому?
А тому, що "робітник" та "селянин" -- поняття надто широкі.
Робітник -- це хто?
Коваль. Шахтар. Вантажник. Машиніст підйомного крану.
А селянин?
Тракторист. Агроном. Свинарка та її друг пастух...
От, скільки партій треба було створювати! Отоді б уже ніхто не ображався --
в кожного своя партія, свій партквиток, свій райком, міськком, обком, ЦК.
На рівних. З рівними правами, обов'язками, спецдачами та спецпайками. I
хто ж ображатиметься, коли ніяких запитань?..
Втім жарти жартами, а коли серйозно... Чом би й справді не..? Та ще й з
перспективою. З цікавою перспективою: погратися-погратися, -- досвід бо ж є,
а потім порозпускати всі ці новітні партії, -- знов же таки досвід є, потім
погомоніти-покричати-помітингувати та й створити нову партію.
Одну-єдину. Спільну. Неформальну. Видаючи партквиток з самісінького дня
народження.
ПАРТIЮ ЛЮДЕЙ.
Невже є якісь запитання?..
(1990)