Гiпнотичний сон

Валентин Лученко
 Чую чарівні звуки, дивні, маґічні.
 Руки, тонкі перста.
 Музика рук, танець моїх пальців.
 Паси, паси, паси вас зачарують...
 Дивися на свічку. Зараз вона погасне. Я не жартую...
 Чуєш? Кроки стогнуть там за стіною. То настає гіпнотичний сон...
 Фіалок букет в блоці порожнім з-під сигарет.
 Тебе немає… Ти - поза уявою про себе та про світ
 Поза простором ти, поза часом.
 Душа? Що є душа? Дихання, ритм, більше нічого. Шепіт думок. Шелест гардин.
 Ти - не один. З тобою я, з тобою ми. Мої інкарнації та твої...
 Мій голос веде тебе. Наче за нитку тримайся за нього…
 Вір. Вибору в тебе нема.
 Довкола темінь. На тім'ї - чаша твоя золота.
 Я спрямовую в неї потік світла сонячного...
 Воно лине з гори.
 Небо сьогодні високе. Сіріус його освятив.
 Догони радіють. Русалки плетуть вінки.
 Небіясники летять до коханок своїх зажурених, притужених,
 але все ще живих...
 А ти тут...
 Хочеться? Телефонуй. Пиши листи. Куди?
 Та ото ж! Адресат вибув.
 Але він в твоїй голові, в серці твоїм,
 в сонячнім сплетінні.
 Тіні граються, піднімаються хвилі, розбиваються об склепіння,
 падає вниз золотава піна...
 Голос мій у тобі - оксамит. Шепоче. Промовляє твої потаємні бажання.
 Ти хочеш, ти жадаєш,
 я почекаю... я навчився ждати
 десять, вісім, сім...
 досить спати...