Надiя

Григорий Божок
Щаслива  посмішка  сіяє,
Доля  грається  й  мережить,
Він  на  руках  того  тримає,
Хто  продовжить  його  стежку.
Здійняло  ручки  немовля,
На  вишиванку  задивилось,
Вся  тут  зібралася  рідня-
Сімейне  щастя  заіскрилось.
Йому  так  мало,  й  так  багато
Надій  і  радощів  посіяв:
Бери  кермо  своє  завзято
На  волю  й  щастя  України,
Щоби   козачий  рід  зростав,
А  дід  пишавсь,  що  дочекав!
     19.04. 2013р, Київ