- От, нарешті! Вже місяць май, -
Звідкись випорснув сміх малечі.
Як сказати йому: "Прощай!",
Коли руки лежать на плечах?
Як сказати: "Прости, пробач,
Моє серце болить від втоми..."
Потайлива зрада-палач
Роздвоїла стежку до дому.
Повернути - немає сил.
І одній іти неможливо.
Ні тепла, ані сонця. Пил
Та садочок темно-тужливий.
- Не спіши, помовч, зачекай, -
Просить серце. - Досить руйнацій!
Усміхнися - це ж тільки май,
А попереду - цвіт акацій.
Мої губи несамохіть,
А чи вітер (гм, необачливий)
Зворухнув напружену мить:
"...Доле моя...
До побач-чення..."
Р.S. "ПРИЙШОВ МІСЯЦЬ МАЙ..."
Так швидко відцвіли акації
Й півоній опадає цвіт.
Все обійшлося без руйнації
І в парі ми вже стільки літ.
Повиростали наші діточки
Й онука усмішка сія.
Стрічають бджілки тепле літечко,
За ними полечу і я.