Сам собi суддя

Я сам собі ламаю долю,
Як палю, грубо, на коліні.
Лишаються гріхи нетлінні,
Що кровоточать. Парасолю

Рука не може, та тримає,
А з неба падають комети,
Б’ють по душі, несуть у Лету
Уламки щастя… Віра є

У когось іншого. Далеко
До ідеалу у стосунках,
Що пахнуть хлібом на столі.

У грудях вічне пекло-спека.
Життя маліє подарунок
У чорну крапку на чолі.

24.04.13