Серце переповнює лють. Я щосили стискаю зуби, щоб не закричати на все горло. Нігті дряпають міцно стиснуті долоні. В очах палають злі вогні...
Я повільно розтискаю одну долоню. На ній чітко видно відбитки нігтів. На долоні розпластаний мертвий метелик. Його злиплі крильця вже не рухаються. Зовсім нещодавно він відчайдушно бив ними, затиснутий у моєму кулаці.
Ненавиджу метеликів... Пііднімаю долоню до очей і починаю уважно роздивлятися бездиханну купку кольорових клаптиків. Жалюгідне видовище. Які ж вони, все таки, страшнючі, ці комахи... Волохата голівка... Вирячені очі тупо дивилися крізь мене. Стало дуже бридко. Волохате тільце стрепенулося і метелик раптом злетів...
...і одразу впав на розпечений асфальт, на якому я стояв. Жалюгідно... Надто жалюгідно...
Тяжкий бот опустився на комашку.
"Ну от, тепер хрін відліплю від підошви" - зло гаркнув я і пішов у сутінок багатоповерхової будівлі...