Колись, дуже давно, коли повітря на нашій планеті було чистим, а трава зелена і соковита, жили на Землі Єдинороги. Вони паслися на гірських пасовищах, вибивали своїм копитом в скелях джерела з прозорою водою. Вони нагадували великих коней, мали крила, кришталевий ріг і були білосніжного кольору, ніби виткані з хмаринок. Жили Єдинороги в злагоді та гармонії з усім світом. Але людство розвивалося. Люди вирубали ліси, знищували пасовища, вбивали Єдинорогів з-за їх цінного рога. Людей захопила жага багатства, жадібність. Єдинорогів ставало все менш та менше. Якось, ті що залишилися, зібралися на гірському плато і вирішили покинути свою рідну планету. Вони розправили свої могутні крила, піднялися над Землею, кинули останній погляд на рідні місця та полетіли в космос шукати собі притулок. Вони в іншій Галактиці знайшли зірку, схожою на нашу планету, й оселилися там.
А люди, навіть, і не помітили, що Єдинороги зникли. Згодом люди і зовсім забули, що вони існували. Всі думають, що Єдинороги тільки вигадка. А білосніжні коні дуже сумують за рідною домівкою на далекій Зірці. Іноді вони посилають свого посланця на Землю, щоб подивитися, чи не схаменулися люди, чи не змінилася життя на Землі на краще. Але люди й далі руйнують свій рідний дім, знищують свою планету. Деякі Єдинороги приходять у снах до маленьких дітей, але тільки до тих хто має чисте серце та світлу душу, хто любить природу та боліє за неї. Тим дітям коні розказують про нашу планету, якою вона була колись. Але діти виростають тай забувають про ті сни, але не всі. Є люди які всім серцям боліють за Землю, намагаються її врятувати від знищення.
Люди! Давайте разом рятуватимемо нашу блакитну планету!
Коли всі почнуть цінувати красу природи берегти її, тоді білосніжні Єдинороги зможуть повернутися з далекої Зірки додому. Кажуть, хто побачить Єдинорога, тому буде щастя. Якщо ті Божі створіння повернуться - щастя буде всьому людству!