Фобам – пуристам
Роман «Війна і мир» великий
Лев Толстой написав французько –
російським суржиком. Квітка –
Основ’яненко багато геніального
створив російсько – українським
суржиком. А класика нашої
літератури Василя Стефаника
не кожний українець зрозуміє!
1
Віками нація твориться
І слово щире в ній клубиться,
Гарячі точаться розмови
Про етнос, ідентичність, мову.
Слово завали розгрібає,
Збирає, повниться, єднає,
Вовтузиться, силиться і тужить -
Панує у розмовах суржик.
2
Українське, польське чи російське,
Угорське, румунське чи англійське -
На сито справ, творінь, віків
Кладуть тисячі всіляких слів.
Залізо важить, пір’я, пух -
Важливо тут лиш серце й дух:
Українська душа в народі оживає
І буйно суржик скрізь вживає,
Ростить, живить до сонця рветься,
Вже не соромиться й не гнеться.
3
Суржик українізації є механізмом,
То ж обійдись тут без пуризму:
Не смійся, зверхньо не поправляй,
Радій, спілкуйсь й допомагай,
Хвали і відзначай мовні аспекти,
Сприймай, як місцеві діалекти -
Багатогранність в мовній культурі:
Мова народна і мова літературна.
4
Твоя доброзичливість і доброта -
Дорога в українізації золота,
З часом прийдемо обов’язково
Від розмовної у літературну мову!
Україна, як нація –ще мале дитя,
Ходити, говорити, спільно жити вчиться,
Батьком і матір’ю веди її в життя,
Навчи любити, поважати і гордиться!
14. 11. 2012р.,Київ