Напруга твого мовчання
Й моє зашкарубле еґо…
Ми граємо ніби в леґо
На витримку. Це чекання:
Хто першим поставить кубик?
Хто скаже найперше слово?
Хто вийме зерно з полови?
Хто більше чи менше любить?
Ми граємо, ніби діти.
І правди нам ніде діти –
Ми плачемо. Ми, обоє
Втрачаємо час і мудрість,
Вростаємо в ранки хмурі –
В злобі ми не є собою…
04.04.13