Народження почуттів у кожного із нас людей по різному відбувається . Та і самі почуття такі різноманітні, такі неповторні, і такі незбагненні . Добре коли проходиш стежками мов лабіринтами долі і чітко знаєш, що бажаєш, до чого прагне і душа і тіло .
Та в житті зовсім не так відбувається, очікуєш одне, сьогодні хочеш цього так , ніби перед смертний вирок, а поглянеш завтра, така марна пуста забаганка. Ось і Тошка, щось шукала, до чого рвалась мов полохлива пташка, а коли отримувала розуміла, щось не те вона прагнула . Здається в житті склалася доля не гірше ніж у інших, робота достаток приносить, та і відрази від неї немає.З ранку не летиш мов на свято про те і не плентаєш ніби на каторгу. Будинок невеликий , зате чистенький, затишний, проте не чутно в ньому дитячого галасу. Дарма, що Тоня завжди була привабливою дівчиною, а в жіночу пору так зовсім розцвіла мов троянда в садку, от тільки щастя немала. Чи то від юрби залицяльників, чи то від перебору не могла вирішити хто буде гідний її первістка .
А взагалі хочу вам розказати як ми мріємо про одне, а в житті з розгону влітаємо в зовсім інші стосунки , не розуміючи для цього нам все це щастя чи можливо випробування . Тоня в українському містечку була не прима, але знали та поважали її майже всі. Бо на всіх святах так хвацьке танцювала , що аж дим стояв під її каблучками . Адже завжди усміхнена була, мов те сонечко, поведе чорною бровою, підморгне грайливим оком, аж серце у парубків стукотіло десь в п’ятках . Давно за нею чахнув Данило, я вам скажу хлопець моторній, господар непоганий, але якийсь нуднуватий був як для нашої щебетухи, все підраховував статки, полюбляв добре поїсти , а мрії, та для чого вони , коли реальність поряд і чудова. От Тоню поки чекав то мало не посивів коли та виходила заміж , та хіба дівку вогонь утримаєш під замком, от Микола не втримав дарма , що вчений , статний . Тоді люд мовив ох і кохання - вир , мов вода з водопаду. Перегуділо, перемололо і затихло і пройшло , можливо і не кохання то було. Після того залицяльників у Антоніни стало де далі менше, хто не хотів зв’язуватись , хто боявся її норову, а хто махнув рукою . Тошка після смерті батька тримала з дідом пасіку, той досвідчений бджоляр , хоч і сил забракло , а дівчина вогонь тільки знай підказуй що до чого .
Одного ясного літнього дня в спеку та під дзижчання бджіл на поле усіяне гречихою мов підстрелений птах завалився літак. Через деякий час до куреня прямував сивоголовий чорноокий красень пілот, своїм поглядом він ніби стрілою вразив Тоню , проте та сором’язливо відвела погляд. Хоч ми і живимо в 21 сторіччі, але золотава обручка у пілота поблискувала на сонці та пекуче різала очі . Пілот визвав підмогу і вже через деякий час привітно бажав Тоні та дідові Федоту всіх благ і довголіття . Легкий димок куряви це все , що залишилось від неочікуваного гостя , тоді ніхто не міг знати , що це лише початок , чого, та бог його знає чого, того що станеться потім . Час невблаганно біг, ні не біг , летів мов птах на крилах …
В народі кажуть, що кожний повинен пройти через те, що йому судилось, що викарбовано на дорозі життя . Думаю, що та інша ситуація щось нам приносить, чомусь трапляється з нами . Ось і Тоня була впевнена , що нічого незвичного не може бути. Тут дзвінок порушив тишу, дивно , невідомий номер висвічувався на мобільному телефоні , та ще дивніше, що десь там далеко на другому кінці дроту лунав незнайомий і такий близький водночас голос.
–Тоню , адже це ви , я впевнений, що це ви - стверджено говорив чоловік .
Тоня розгублено відповіла - да, це я , а ви хто ?! .
–Я Сергій , пам’ятаєте , звалився з неба на ваше поле , рік тому. В Тоні похололо в душі . І що йому треба від неї , де взяв номер ?
А чоловік задихаючись говорив :- я дуже часто згадував вас , ви снилися мені,Тоню . Не мовчіть, ви пам’ятаєте мене ?
Чи пам’ятає вона його?! Та він примарою з’являвся їй у вісні ночами чи на біду чи на щастя вона не знала.
Сергій розповів, що він заполярний пілот, працює на далекій півночі. В їхні краї приїздив до друга, та на його прохання підміняв товариша в польоті. Дивно, дуже дивно , але чим довше він на Півночі, тим частіше згадує її - красуню полів. А при великому бажанні можливо все , от він вже з нею вів першу розмову . Не буду вдаватись в тонкий та довгий процес спілкування людей по телефону на протязі довгих місяців , скажу одне , що не було жодного дня , щоб Сергій не бажав Антоніні чудового сонячного ранку та пророкував солодких снів . Спочатку це була ніби свого роду невимушена гра, коли чоловік та жінка шляхом спілкування вібрації голосу пізнавали одне одного все більше . Хоча вам скажу неможна пізнати незнайому людину на такій далекій відстані , не споглядаючи її очей, не відчувши її погляду . Скоріше всього це все ілюзії кожного з них, бо кожний фантазував іншого як хотів. Сергій розповідав про тріскучі морози, про суворі чоловічі будні. А Тоня про свій мальовничий край. Тоні вже було байдуже чи є в Сергія дружина чи ні , бо спочатку він просто був другом, потім думки про нього заполоняли її серце все більше і більше. Дивно мріяти про далекого пілота , коли поряд чоловіки , які тільки чикають коли вона скаже: «ТАК , щоб розпочати стосунки ». Та всі вони здавались такими непримітними коли із думки виринав Сергій , набагато старший красень який завжди знає, що бажає сам, та може довести , що весь світ крутиться навколо нього , мужній , рішучий , такий ніжний в словах та дужий в руках . Що дужий Тоня знала точно, бо з пам’яті не виходив той момент, коли Сергій мов крихітку без навантажень повертав літак в бік. Його мужня статура світилась в промінцях сонця, ще тоді на половину бог на половину людина він запав в око дівчині . Вони ділились своїми здобутками та планами . Тоді Тоня для Сергія була єдиною жінкою, що вселяла надію та народжувала бажання . На Півночі була всього одна жінка, і та баба Маня, що готувала смачні обіди . На безлюдній кризі так було самотньо та сумно . Тоня приходила в снах мов русалка польова та вабила чоловіка своїми чорними очима та наливними перлами майже що ночі . Коли втрачався телефонний заявок вони спілкувались через мережі , от тільки скайпу і чоловіка на роботі не було , він мріяв та уявляв як вона буде тріпотіти ніжно в його обіймах .. Він обіцяв, що знову в літку коли настане відпустка він приїде до товариша та неодмінно знайде її . Тоня і вірила і ні бо все здавалось примарою , чи то сон чи то казка , сама не знає. А близька подруга , все шепотіла на вухо : «Тонька ти наїлася полини та дурману. Ну для чого він тобі здався? Поглянь на Данила , чому не наречений ?! Тебе давно кохає . В домі достаток, можна сказати повна чаша , а ти …Ееееееех, дурепа …. » .
Так то так та ви скажіть хіба можна примусити серце, душу , коли лиш один погляд, одна лише зустріч в карбувалась в пам'ять на все життя ? Тоня так хотіла цієї зустрічі про те і так боялась її , сама не розуміла чому. Дівчина знала , що в цей червневий місяць Сергій може приїхати на Україну про те зв’язку з ним не було декілька днів, а в неї самої чимало клопоту . Дід надумав хворіти з високим тиском забрала швидка , а вона ніколи сама не викачувала мед, завжди під пильним суворим поглядом діда Федота. Ніби і знає все, дід не одноразово показував, про те лячно вперше самій . Та ще такий цілющий травневий збір викачувати . І ось все напоготові, ще раз окинути оком чи все так і повний вперед, з богом.. Тоня захопилась роботою так, що ні чого не чула і ні кого не бачила поки не розірвав тишу зовсім поряд такий омріяний голос:«Добридень господине , а на поєш мандрівника з далекої дороги?» . В неї від несподіванки руки заклякли, ноги оніміли та сама окам’яніла в раз. Жінка хутко себе опанувала, щоб гість не помітив її надмірного хвилювання
- А чом ні, на ганку велика дубова діжка, там кухоль, можеш напитись. Я бачиш дуже занята, мед качаю, – випалила вона.
-Добре, я впораюсь сам, не барон
Невдовзі він повернувся, його сяюча посмішка ніби освітила все навкруги, а очі, такі грайливо прищурені та живі магнітом притягували з небувалою силою. Його постать така статна та дужа ніби вкарбована з граніту. Жінці хотілось в мить кинути все і прикипіти до нього смолою, щоб якщо віддирали то тільки з його шкірою, з болем та кров’ю . Коли є можливість відчути гарячий подих зовсім так близько,все вабило її до нього ще більше....
Далі буде, я вважаю сама найцікавіша частина повісті..