У зимову негоду, у віхолу снився нам сон цей:
Засніжило нас вмить - зледеніли палкі почуття.
З нетерпінням чекаємо сходу ранкового сонця,
Але ніч вже не та, ніч морозна. І пристрасть не та...
І ковтаючи біль, намагаємось бути відверті,
Та хіба заліковує душу ця правда гірка?
"Ти один був у мене завжди," - я повторюю вперто.
І відлуння вертає услід: "Ти у мене одна"
Усамітнено плаче безсила, незраджена вірність,
Сиротіло згасає обвуглена віха життя.
Запалити вогонь двох сердець радить мудрість і зрілість.
Хоча ти вже не той, що колись... Та і я вже не та...