Сосну три юнки осідлали
Стрункі, веселі, жартівливі,
Котру вітри розшматували
На два крила, немов вітрила.
Десь там за обрієм дзвенить,
І промінь в душу проникає,
Сосна загнуздано стоїть,
Для трійці долю виглядає.
Невже покручену таку ж,
Важку, зігнуту від сваволі,
Чи звивисту, неначе вуж!?
Надія - у роздоріжжі долі…
24.02. 2013р.,Київ