Якби я був янголом, яким би я був? Звісно не янголом-охоронцем, бо їх, як таких немає. То просто така програма збереження, "божий захист від дурня", яка вмикається у критичний момент. Їй просто треба довіритися...
Звичайно, багато хто здогадується, що вся ота нісенітниця про крила, сліпучо-біле вбрання до янголів не стосується. У всякому разі тих, які живуть поміж нас. Люди, як люди на перший погляд. От лише тільки на службу Божу не ходять, хоча не без того, аби заглянути вряди годи в церкву, коли там немає попів та навали парафіян аби вчергове щось там собі посвятити.
Насправді вони живуть і житимуть поміж нас завжди. Не думонструючи див, не втручаюсь у наші метушливі справи, не привертаючи до себе надмірної уваги. Спостерігаючи.
До них горнуться тварини і діти. Біля них затишно і тепло. Від потиску їх рук перестає боліти тіло і душа. Але якось то все непомітно. Їх слухати_хочеться_гомоніти, коли вони прислухаються до нас зі своїм янгольським терпінням.
Мабуть, я був би таким от янголом непомітним, аби мав хоч дещицю любові їх та мудрості...