***

Люди, які приходять в життя кожного разу приносять щось нове, відкривають у душі незвідані закутки, в яких ховаються різні почуття. Напевно кожне почуття чекає своєї людини. Нашій свідомості не дано зрозуміти всіх поривів душі, і залишається тільки підкорятися. Рік за роком все більше відкриттів, а з ними і розчарувань, розпачу, емоційних сплесків. Зрілість приносить нам все більше відчуттів, які колись були недоступні, незрозумілі і непритаманні. З цим усім приходить страх бути морально розбитим, подавленим і розчарованим. Дуже важко залишитись відкритою, емоційною, душевною людиною. І коли щось або хтось ламає нас, нашу любов і довіру, світ темніє. У таких ситуаціях дуже важко не стати бездушним егоїстом. Сподіватися - найоптимальніший варіант. Адже колись настане момент повної довіри. Як кажуть, надія помирає останньою!