З О Й К

Григорий Божок
З  душі,  від  серця  на  поталу
З  байдужих  слів  вогонь  думок,
В  полоні  знань,  бажань  і  зваби,
Жахливих  фактів  і  чуток.

Там  злодій  точить  ніж  на  брата,
Тут  ворог  душу  відніма,
Уже  горить  Соборна  Хата,
Кому - тюрма,  кому – сума.

А  сонце  сходить  і  заходить,
І  місяць  дивиться  з  небес,
Скрізь  зло  нахабно  верховодить,
Невже  ти,  Господи,  воскрес?
       9.02. 2013р., Київ