Коли вітаюся з людьми
І посміхаюся з любов'ю,
Так сонячно в душі мені -
Забуті й сльози, відчай, болі...
Не здатна жити без тепла:
Весну чекаю, мов Богиню.
(Холодний погляд, ніч, імла...
Я не живу - я сутенію).
У безвість птаство відліта,
Зібгавши пісню тужним клином.
А я (метіль ачи сльота)
Заземлена в місцях родинних.
Тяжить невимовна печаль.
І хмари вже свободи просять.
Озвись, божественна скрижаль!..
Впадіть-но, сльози, в теплі роси!..
Дістану й я Надію знов
Із потаємної шпарини
І спробую знайти любов
У серці кожної людини.