На купині, де тепло й сухо,
На сонці гріється гадюка,
Ліниво рота відкриває,
Де яд смертельний визріває.
Осока кругом шумить,
Змія ніжиться й сичить,
Два язики, мов черв’яки,
Мчать уперед і всі боки.
Навкруги панує жах:
В некліпаючих її очах
Тінь і виблиск задзеркалля,
Для всієї живності заклання.
Кільця напружились поволі -
Мить - і вирішена доля.
*
Народ приречений на муку
Коли пригрів собі гадюку.
5.01. 2013р., Київ