Та не поет я,
Люди, не поет.
Живе лиш в грудях
Віршів силует.
Життя малюю
(Божа благодать),
Як біль у серці
Й ручка-рукоять,
А сльози ллються
Знову на папір
І знову ручка
Творить, як вампір.
Та не поет я,
Люди, не поет.
Я лиш життя свого
Пишу сумний сонет.