Що було, те було, побуло і пройшло,
Хто що знає чи вісточку має,
В місто вітром летить, в селі й полі дощить,
Сорокою в лісі чи зайцем стрибає.
Хто любив, хто з ким жив, отруїв чи убив,
Хто що краде чи так - забирає,
Мчать з екрану чутки, наговори й плітки,
Нас зомбують і душу виймають.
Веселиться народ, чужий вабить город,
Чужа хата, сусіда вродлива дружина,
Горе й щастя чуже як на возі везе,
Сварить маму з дочкою, а тата - із сином.
То вже так повелось, що не все ще збулось,
Хто живе, хто гріхи відживає,
Сили треба знайти, йти вперед до мети,
Може там на нас доля чекає.
15.11. 2012р., Київ