Я тебе щиро люблю,
Проте – не довіряю,
Хоч для тебе все зроблю,
Якщо змогу маю.
Він одержати хотів,
Та всього боявся,
Потратив багато слів,
Коли відмовлявся.
Вона його так бажала,
Що пісню співала,
Як зустрітися - не знала,
То ж в гречку стрибала.
Ти мене так дуже хочеш,
Ну…як я боюся,
Своїм поглядом лоскочеш,
А я лиш сміюся.
Серце з серцем вже не лине,
Душа в душі гасне,
Майбутнє у сьогоденні гине -
Видно й без пояснень.
Думка бродить принагідно,
Прибіжить, покине,
В багатому і бідному
Ще жива людина.
Він, вона, воно, вони
Ще там щось говорять,
І немає в тім вини
Як справі не шкодять.
Не видно та очевидно
При розумі яснім :
Раз пояснювать потрібно -
Ніколи не пояснюй!
5. 11. 2012р., Київ