В чеканні степ. І навіть вітер, війнувши стиха на ріллю, як заєць, нашорошив вуха, чекаючи весну... весну...
Захвилювався верболіз, заструмували соки жваво, а трійко підлітків-беріз вже білі сукні приміряють...
Весна крокує по Землі, теплом овіює серця, і не спинити хід її ні чорним бурям, ні смерчам.