Струмки хлюпочуть
І небо висне,
Вітри запекло
Жахають свистом
Похмурі ранки,
Нудні обличчя
Байдужість стогне
В обіймах звичних.
Замерзли в серці
Бруньки надії
Весняне сонце
Їх не зігріє
В очах скресає
Наївна крига
Сльоза стікає -
Це не відлига.
Струмки хлюпочуть
І дума сниться:
Душа в калюжі
Висить на нитці.
Згори грязюку
Відображає
Пречисте небо
Життя минає...