Чи доля випала не квітом
вквітчана?
Чи, може, весни я більше люблю?
Навік ромашками з полином
поквітчана.
Нектар із того я довіку п'ю.
Впиваюсь видивом пшениць
нескошених
І вабить дух таврійського села.
Вклонюся я святій землі
на Прощення
І знову питиму нектар до дна.
Гірчить полин у полосі
незайманій.
Тієї гіркоти я не пожну.
...Ромашки тихо на долоні
зв'янули,
Лиш чутно смак гіркого полину.