Під моїм вікном вночі
Ходять постаті
сухі,
І до смерті в них сумні
очі.
Постаті сухі й тонкі,
Пальці тануть, мов свічки,
Рвуть роти, кричать пісні,
Кровоточать.
Йдуть шеренгами мерці -
Білі очі -
Ріжуть місяць на шматки,
Напихають ним роти -
Трохи страшно...
Ріжуть тишу,
Ріжуть морок
їхні пальці.
А на ранок в голові
Їх пронизливі пісні,
І тонкі огидні пальці
мучать тіло,
Воском капають на мозок.
І хитка моя уява
знову й знову оживає.
Березень 2006