Я малюю пензликом уявним,
неба взявши акварелі,
додаю якусь там дрібку туші
переярків, байраків
і лісу...
Відчуваю в пучках б'ється пташка.
Серце?
Ні. то, либонь, solar plexus
проводжає родича свого за обрій.
Я малюю, бо в мені він світить
Наш Ярило, Ра і ще сто тисяч імен.
Ми живі допоки дишем Сонцем
доки любимо, малюєм,
пишем...
© Copyright: Валентин Лученко, 2013