Золотаве осіннє сонце,
Пригорни, приголуб самотність,
Небо плаче від болю розлуки,
Дощ у краплях - заплакані звуки.
Юне серце того не знало:
Мов ножем по живому крає
Відчайдушна й нестримна надія,
Що повірила сліпо у мрії.
І болить все нутро, й від туги
Пісня смутку живе у грудях.
Забуття хтось у ній напророчив.
Все ж, любов випромінюють очі.