Погвалтовані арабесками мрії.
Скільки часу ми удвох форсуємо Тартар?
Ти мій Фауст, а я твоя Діва Марія.
Ти - моя Мата Харі, а я - твій Дон Жуан.
У мене за пазухою стилети для невинних,
А в кишенях - кокаїнові пустелі.
Давай вип'ємо їх оазиси до крихти?
...Давай вирвемо їх очі як трофеї?
2 години 15 хвилин ми в форсажі.
6 мілісекунд, щоб повернути, чи померти.
Погвалтуй мене, моя дорога Адажіо,
Бо я жорстоко погвалтую твої нерви.
Покуштуємо сіль чужого безумства,
Передозувавшись ніцшеанською травою.
Перепиши на мене свій маєток, мій Колумбе.
Й прийди в гості перед самою війною.
Тартар не відпустить нас, бо ми корсари,
Мусимо дати йому найвищу відзнаку.
Хочу закричати: "Не дивись на них! Повертай направо!"
Та не можу чомусь цього сказати...