Бiле i чорне

                «Про те, як тиша всіх століть безсмертних щастю вчить…»
                (Вільям Батлер Єтс)         

 У чорноті небес блукає білий кіт –
 Такий самотній серед порожнечі
 Муркоче коло Всесвіту воріт,
 Самотність пророкує і,  до речі,
 Читає позабутий манускрипт
 Написаний на камені дольмена.
 Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
 Монахи написали  про бої й знамена
 Народів зниклих і літописи важкі
 Де кожна літера важка і черлена –
 Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
 Все зникло… І нащадок збайдужілий
 На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
 І нарікає, що життя марудне,
 Марнує дні свої і в сірі будні
 Відтінок буруватий додає вина.


Рецензии
Эпично. Высоко и глубоко одновременно. Это кисть Мастера! С уважением,

Аллин Олег Аллинастро   12.02.2019 13:24     Заявить о нарушении
Спасибо за такой отзыв! Не ожидал... Рад, что у меня есть такие читатели. Рад, что мои произведения Вам понравились.

Шон Маклех   18.02.2019 01:26   Заявить о нарушении
На это произведение написано 15 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.