Засинай на долоні, під пестощі ночі
Небосхилом широким мандруй в свої сни
У цим дикім раю, залиши мені очі,
Вони в пісні життя так потрібні мені…
Як впаду на коліна, то встати не зможу,
Кожний рух проти серця – то мій власний гріх,
Безіменну молитву на світанку шепочу,
Все життя я побачив, а кохання не зміг…
Засинай, не дивуйся, я воїн свободи,
В твоїх снах нереальних ми стрілись на мить,
Вітру не зупинити, сколихнулися води,
І накрили собою, що жевріло колись…
Ти мене не згадаєш, та я буду поруч,
Ти мене не побачиш, бо я лише тінь…
Хто сказав що співати неможливо без мови?
Хто сказав що літати неможливо без крил?
Засинай у долонях, під пестощі ночі,
Я на варті постою, мені не до сну,
На тернистій дорозі, віднайде той, хто хоче,
Серед безладу мрій, ту свободу свою.