Наближаюся вже… Це межа, чи узбіччя?
Півстоліття, а наче іду в п’ятий клас…
Діти виросли вже… А чи виросли діти?
І чи я з ними виріс? Чи в минуле уріс?
Наближаюся… Ні! Це не я наближаюся –
Це до мене іде повна ніч протиріч.
Ми прощалися з нею, на коня випивали
По чарчині, а вона повертала назад.
Наближаюся? Так! Але що це за кроки
Цокотять позад мене по бруківці століть?
Може старість мене наздогнати вже хоче
І бажає щоб я її далі поніс із собою?
На руках. На плечі? Чи, як інші – на шиї?
Ні! Не бути такому! Я втечу на машині!
30.01.13
Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):
Приближаюсь уже… То межа, или под гору метка?
Полстолетья, а будто иду в пятый класс…
Дети выросли все… Правда, выросли малые детки?
То ли я с ними вырос? То ли в прошлом по уши увяз?
Приближаюсь… Но нет! Вон знакомый шажок –
То ночная пора разногласий раскинулась адом.
Попрощались мы с ней, даже выпили на посошок
Только вдруг обернулась и так обожгла меня взглядом.
Приближаюсь? Ну что ж! Кто ещё там хлопочет?
Цокот ног позади по брусчатке столетий и слёз?
Может, старость моя догоняет, нагнать уже хочет
И мечтает, чтоб я ее дальше понёс
На руках? На плече? Иль привычно – на шее?
Нет! Не дамся я ей! Я умчусь на машине!