Блукаючи над морем

               «Omnia flumina fluctus maris, sed maris illius non impletur...»
                (Liber Ecclesiastes. VII)*

 Такий чудовий синій оксамит,
 Такий прозорий над водою плач -
 Як аргонавтів призабутий міт.
 Читаю Данте. Ти мені пробач.
 Не докоряй. Минуле – це міраж
 Чи то абсурд. Моя fata morgana.
 Який чудовий на планеті екіпаж!
 Та все проходить… І відкрита рана
 Суворих хронік Кромвеля болить
 Твоїх повстань задушена надія -
 Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
 Лише століття… Ностальгія
 Чи то за вічністю чи то за літом,
 На березі збираю камінці,
 І небо хворе називаю оксамитом.
 Розмову тиху заведу на манівці
 Тебе немає – ти лише уява.
 Мій спогад дивний, марення легке
 Шляхів шукати нині – марна справа
 Усе отруєно, усе кругом чуже.
 І тільки призабутий переспів
 Легенди дивної розкопаних могил
 З скарбнички призабутих мертвих слів,
 Друїдів істин та камінних брил…

 Примітки:
 *  - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Книга Проповідника. 7.) (лат.)


Рецензии
Яка чудова подорож,овіяна спогадом..
З повагою ,Маша.

Маша Селебрити   20.09.2017 23:54     Заявить о нарушении
Дякую за відгук і розуміння!

Шон Маклех   27.09.2017 01:57   Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.