НБ: В тексті вжито кілька мов, в тім числі і таке мовне утворення, як суржик. Переконаний, що це слугує повнішому і повнішому розкриттю характерів,і є радше – вимушеною, але необхідністю
ПРОЩЕНА МАРІЯ
1. Натура, День , вигін перед сільською дерев’яною церквою, центральна Україна
Кошеня грається з курми на вигоні перед церквою. Курятко порпається у поросі, а кошенято бавиться із його лапами. Вочевидь, що «тварючки» народилися в один час і почуваються вродичілими.
Ідилію руйнує удар дзвону. Звірятка перелякано завмирають насторожившись на гучний звук, що здійняв над куполом зграю голубів.
Із церкви лунає розпачливий жіночий зойк.
МАТІР САШКА
(ЗК)
Ой, що ж то за любов така???
Проклята-я-я-я!!!!
ТИТР
ПРОЩЕНА МАРІЯ
2. ІНТ. ЦЕРКВА
Перед вівтарем закутана в хустку жінка сидить на інвалідному візку. Це МАРІЙКА(19). Вона зовсім ще юна, з напрочуд красивим, але страдницьким лицем. Більше в церкві нікого нема. Чутно, як відхиляються скрипучі двері. Марійка обертається і зойкає від несподіванки і страху.
Вона бачить як у церкву входить напівпрозорі силуети покійного САШКА (19), якого за руку і спираючись на костур веде покійна БАБА УЛЯ (80). Марійка заплющує очі.
ЗТМ
Відкриває очі і бачить нахилене до неї лагідне обличчя МАТЕРІ САШКА (45).
МАТІР САШКА
Ну, доцю, годі… ходімо люде вже ждуть…
ЗТМ
3. ЕКСТ. ДЕНЬ. НА СІЛЬСЬКІЙ ЗУПИНЦІ АВТОБУСА
На сільській зупинці автобуса родичі проводжають своїх 17-літніх дітваків у «город» до інституту. Хтось намагається впхати стару «дермантінову» сумку, яка не закривається і з неї стирчать синювато-обсмалені індичі лапи. Хто іншу клунки. Бабуська з костуром (УЛЯ, 80) довго розгортає носову хустинку, аби витягти звідтам скупу пенсію, і впихає худенькій, скромно удягненій правнучці МАРІЙЦІ (17) у вивірену, нею ж пришиту до підкладки пальта потайну кишеню. Марійка вдягнена хоч і скромно але зі смаком. Дівчині «встидно» і нетерплячки але вона смиренно цілує бабцю. Бабуська розчулено втирає сльозу:
УЛЯ
Дивись же мені дитя, не голодуй отам… Я ж тобі так як інші помагать не годна, та й мама ще коли що вишле, візьми ось яєчок…
МАРІЙКА
Та що Ви ,бабо, вони поб’ються ув автобусі, а там столовка є хороша для студентів мов безплатна.
Марійка застрибує до автобуса. Бабуня благословляє хресним знаменням./
/Всередині автобуса повно різного сільського люду - хто на базар, хто на роботу хто на «учобу в город». Серед пасажирів – САШКО (17, окуляри). САШКО тримає вільне місце і заклично махає рукою Марійці. Автобус заводиться/
/випускаючи хмарище чорнющого диму, який блимаючи пробивають промені фар мотоцикла з коляскою. Водій дирчика гучно і нервово сигналить, обганяючи бусик і хвацько розвертається перед ним «ніс-до-носа», не даючи рушити. Окрім пузатого червонопикого розпашілого мужика за кермом, і величезної яскравої китайського виробництва валізи непрактичного канареєчного кольору, вже частково вимащеною шмаровидлом і кізяками і припорошеною дорожньою пилюкою, на задньому сидінні у фальшивому гірськолижному комбінезоні «від Богнер» кольору і вигляду валізи сидить «фіфа», у яскравому шоломі і лакованих чоботах на шпильці. Фіфа (ЛАРИСА, 19) миттю жбурляє шолом у коляску до валізи, звільняючи кучерявий вибух рудого фарбованого волосся. З усього видно, що ЛАРИСА – «КАРАЛЄВА» села. Вона біжить до лобового скла і нахабно тарабанить водієві автобуса. Водій глушить мотор. Водночас огрядний батько волочить здоровенну валізу.
ЛАРИСА
та не піднімайте її, вона ж на кольосіках, от село, аби тіко понадриватись за нізащо!
Батько ставить валізу, і розгублено роздивляючись, намагається натискати якісь кнопки. ЛАРИСА демонстративно легко натискає якийсь шпиндик, елегантно висмикує довгого держака, легко нахиляє валізу й урочисто без потуг, але з торохкотінням, котить її ті три мерти по нерівному асфальту до багажного відділу автобуса, який вже відчинив водій. Але перед самим автобусом, під коліщатко валізи таки втрапляє уламок щебінки. Роздається бридкий скрегіт, і Лариска комічно оступається,точиться але втримується аби не гепнутись.
ЛАРИСА
От вєчно тут накидають!
Демонструючи «продвинутість» цієї своєї «вєщі», вона елегантно натискає на кнопку, складаючи держак.
ЛАРИСА
Вось!!!
Промовисто показує батькові, водієві, бабі Улі і всьому населенню автобуса, яке через вікна спостерігає за цією виставою./
/Батько з водієм крехчучи заштовхують валізу в багаж.
ВОДІЙ
У вас шо там, ціла бібліотека
з того культурного унівєрсітєта?
БАТЬКО
Ага, усе ж свіженьке,
хай там преподаватєлям і друззям.
Бо ж нада создавати окруженіє…
ЛАРИСА
(гнівно)
Тату!!!
Біля дверей автобуса Ларису займає баба Уля:
БАБА УЛЯ
Ларисонько, ти ж там за моєю, приглянь,
ти ж уже городська, а вона ж…
ЛАРИСА
(зі сходинок)
Пхе… Не пропаде! Та все - чьотко…
Автобус від"їздить залишаючи чорну куряву і пилюку. Деренчить геть батько Лариси - як зявився, так і пірнув у хмару небуття. На зупинці одиноко бовваніє чорною галкою баба Уля. Вона перехрещує автобусик і читає молитву в камеру.
Загальний план зупинки з церквою вихоплює навислий білборд. Масивне кріплення і розмір плакату затискує всю патріальхальну композицію своїм розміром і нахабством.
На плакаті - оголена юна дама зтягує з себе жабячу шкіру. за нею у неоглядному просторі болота тисячі жаб з золотими коронами (коронація слова). В кутку плаката - червонюща помада і напис до неї - "Арнольд косметікс - король поцілунків"
Баба Улля сльовує за плече і відмахується рукою, потім довго з костуром чимчикує трасою.
4. В АВТОБУСІ
В автобусі вільних місць немає. ЛАРИСА по-крулівськи зверхньо оглядає публіку, сподіваючись знайти жертву на відбирання місця серед юнаків. Однак єдиною юною парою виявляються Сашко і Марійка. Лариса, впевнено долаючи завали клунків у проході салону, прямує до них.
ЛАРИСА
(ще з дороги)
Так ви в Київ, до «мєдпєдуліща»?
Сашко й марійка не розуміють.
ЛАРИСА
Студенти, кажу?
САШКО
Ага, в красному університеті,
на ядерній фізиці.
Лариса ошарашено завмирає. Тепер уже не розуміє вона.
ЛАРИСА
На чому, на чому?
САШКО
На фізичному, в універі, тіки поступили.
ЛАРИСА
Ніфіга собі! І вона???
МАРІЙКА
(посуваючись, благо обидва юні і хупаві)
Так сідайте!
САШКО
(гордо)
Ми з Марічкою, ще зі школи…
5. ЕКСТ. ДЕНЬ. АВТОБУС,ПРОЇЗД ОКОЛИЦЯМИ
Автобус долає пагорби наддніпрянської України. В осінній напів-мряці розлога гладь Дніпра. Спальне доміно Харківського масиву, Міст і київський пагорб з лаврською дзвіницею і «кльопаною маттю».
6. ІНТ. ДЕНЬ. Аудиторія
Висохлий викладач у старомодному костюмі жваво скрегоче крейдою по величезній дошці, списаній математичними формулами, повторюючи написане вголос. Великий амфітеатр аудиторії сконцентровано посопує, старанно конспектуючи лекцію. Серед них і Марійка з Сашком. Урочиста сконцентрованість навіює побожне ставлення до храму науки/
7. ІНТ. ДЕНЬ. КУЛЬОК
Незрозумілої статі створіння, штибу «великого палікмахера», вдягненого у сюртук кінця 19-го століття, з жабо, обтягуючі шкіряні рейтузи і грубі боти на височенній платформі Завершує антураж тростина, а-ля «Галахвастафф».
СТВОРІННЯ
Что это за задницы, я вас спрашиваю?
И не надо мне делать умный вопрос лицом.
Лучше разгладьте морщинки на попочках.
Грудашки на подносе!
Так, сообразили дружелюбие и
очарование всей кайдашевой семьёю!
В танцювальному залі з дзеркалом, десь із 20-теро дівчат в купальниках, червоних бутафорських чобітках і загрозливих розмірів вінках з паперових квітів. Всі стоять в привітальних позах.
СТВОРІННЯ
Вервечкай пашли, без музики, на счёт.
Раз-и… два-и…, раз….
Створіння відстукує такт тростиною об паркет.
СТВОРІННЯ
Пашла Мальва - распутница! Стоп!!!
Мальва, ты ж у нас блудница, ведьма конотопская. А где скромное обаяние для буржуазии? Ты чё, сразу так и выскачишь к буржуям – нате, ешьте, «пані лягли і просять??» Где сарочка, где плахта где бусы, с рассыпаною долею, га!?
ЛАРИСА
(лише в купальнику і з підібраним волоссям)
Забула…
СТВОРІННЯ
Чаво!
ЛАРИСА
Ну дома забула, я все пошила, чесно до утра шила. Чуть вобще не опоздала.
СТВОРІННЯ
Так, не матюкайся мне. Если уж на местном то «запизнылась», тоже мне - інститут благородних девиц в кацапетовке.
Поди возьми рубашку мужскую на курсе и наволочку, токо шоб мигом.
8. СТУДЕНТСЬКА СТОЛОВКА УНІВЕРУ
В черзі коло буфету самообслуговування поміж іншими студентами, соваючи підноси з столовськими наїдками і книжками, стоять Марійка і Сашко.
МАРІЙКА
Я оце пишу, пишу і розумію,
що вже не розумію що пишу.
САШКО
Та ну!... У тебе конспект «найлучший» на курсі. Я вже казав, що його «сканірувати» треба, і копії продавать можна.
МАРІЙКА
А здавать «Протону» як, він же усно питатиме?
САШКО
Не дрейф, тобто не бійся.
Я по твоєму конспекту вчитиму, і заодно тобі все «об’ясню».
МАРІЙКА
Чесно-чесно? Бо я - як той ксерокс,
усі формули помню, а що воно і куди не знаю.
САШКО
Ех, Маруська, мені б твою фотографічну пам'ять. Я ж усе розумію, але нічого не «помню». Хоч все з нуля доказуй.
Поправляє окуляри.
САШКО
Давай ти будеш нашою книжкою, а я нашими мізками – «супер-паверфул-пара».
Марійка знічується
САШКО
Я хотів сказати, ну разом ми - команда… земляків…
Підходить черга до каси. За розмовою на тацях набралося багато дрібних страв. Касирка називає суму першій Марічці. Марічка розгублено дивиться в гаманчик. Виручає Сашко
САШКО
Нас разом порахуйте!
(до Марійки)
Не дрейф, ми ж «вмісті»…
МАРІЙКА
Саню, я тобі зразу віддам,
як мама з Італії гроші пришле.
САШКО
Не дрейф, я натурою возьму.
Марійка рум’янится.
САШКО
Ну… італійським кохвем. Згода?
Марійка рада розрядці
МАРІЙКА
Згода! Ми ж команда?...
9.ІНТ. КАБАРЕ В НІЧНОМУ КЛУБІ
На сцені в кабаре цілком у стилі «Ансамбль Вірського» вервечками ходять у лубочно-українських костюмах ті самі дівчата з інституту культури. Відповідно звучить і музика. За столиками сидять різномастні чоловіки. За найближчим до сцени столиком сидить СТВОРІННЯ і ще двоє, вочевидь західноєвропейської зовнішності. Створіння нашіптує щось на вухо вусатому німцю, прокручуючи тростину у руці.
На сцені з’являється ЛАРИСА в образі мавки, босоніж у вінку з клечання, довгій сорочці, масивним намистом із червоних круглих намистин. Вона цнотливо тримає свічечку у руці. Далі - розсипає намисто, спадає сорочка, дівчата перетворюються у валькірій а Лариса у вавилонську блудницю в прозорому трико. Вальпургієва така нічка.
Виступ зриває оплески і свист захоплення. Дехто з чоловіків підхоплюється.
НІМЕЦЬ
Gruessі! Wie hei;t das Weibchen? Die kann ich wirklich in meinem Show gebrauchen. So ein Foervoglein…
Was sagtest du, Sergej, wird so `ne Jahrmitte kosten?
СУБТИТР
(Привітик! І як же звати цю самочку? Вона була би справді не зайва в моєму шоу. Жарптічка… Скільки ти кажеш, Сержіо, потягне оренда за рік?)
Створіння либиться і жестом підзиває Ларису до столика. Німець покручує вуса.
СТВОРІННЯ
Киска Лариска! Иди ка к нам… Быстро, я сказал!!!
Лариса підходить і стає сумирно коло столика
СТВОРІННЯ
Вот тут господин из Гамбурга…
НІМЕЦЬ
Katzenrapper!
ЛАРИСА
ЗК
(про себе, киваючи)
Котячий жеребець…
СТВОРІННЯ
…желает видеть тебя в своём балете…
ЛАРИСА
Но я же тільки на втором курсі…
СТВОРІННЯ
Не понял, где радость щенячья? Ты чё, для учёбы живёшь, или учишься для жизни?
… ну вот она настоящая и началась…
Ану, быстро помаши господину Катценрепперу хвостиком!
Лариса робить відповідний рух, чим збуджує пана Катценраппера ще дужче. Він заманливо поклацує пальцями і язиком, недвозначно показуючи Ларисі присісти до нього на коліна. Створіння робить взискуючий вираз на напудреному обличчі.
ЛАРИСА
(яка досі у напівпрозорому трико)
Я зара перевдінусь і вернусь
Вона хутенько тікає.
Біля роздягалки на неї очікує елегантно вдягнений красень
КРАСЕНЬ
Госпожа Лара?
ЛАРИСА
(про себе)
Блін, іще один…
КРАСЕНЬ
Да вы не пугайтесь. Я из агентства… Мы тут конкурс красоты проводим, лицо ищем для фирмы…
ЛАРИСА
Ага, той «Котячий жеребець» із Германії тоже іщет, но всьо остальне…
КРАСЕНЬ
Мы не из Германии
Вручає їй візитівку відомої агенції.
ЛАРИСА
Ух-ты!!!
КРАСЕНЬ
Лариса, ми с хозяином фирмы будем вас завтра ждать на ланч в ресторане. Не подведите меня Лара, это вам не немецкий бордель… и… ну оденьтесь по деловому, у нас серьёзный клиент…
10. ІНТ. ДЕНЬ. ГУРТОЖИТОК
В кімнаті гуртожитку на ліжках, на столі скрізь розкладено і розкидано жіноче вбрання. Марійка і Лариса балуються і перевдягаються. Власне примірюванням заклопотана лише Лариса, а Марійка мусить тримати в руках велике, десь «зтибрене», дзеркало.
ЛАРИСА
«Представляєш» – із самої «Єфросинії», ну агентство знамените. Це ж не якийсь там «Цирк де Солель», а «Є-Фро-синія»!!!
Марійка пирскає сміхом…
ЛАРИСА
Чого ти іржеш?
МАРІЙКА
Та моя баба Уля так нашу льоху напучувала. Свиня у нас Фрося – з характером. Як їй щось не те, то вона корито перекидає, а баба ж научає по-руськи: «Є-фро-сінія! На масковську калбасу пайдьош!!!»
ЛАРИСА
Так! Зиркало держи, село невмиване! Це ж імена руських святих – Ефросінія, Пєлагея, Аглая, Праскєвія, Соломєя там, ну тіпа з грєцькой міфології, а ти – «свиня…».
Знімає чергову шмотку і жбурляє її на ліжко, бере складену наступну.
ЛАРИСА
Кароче, сказав сьогодні на бізнес ланч явитися, і шоб нормально, ну тіпа, як «леді бізнес» – убрана. Я на своє подивилась, так воно усьо таке театральне, ну чисто проститутка у Хілтоні. Кіно, те, «Приті вумен» помниш?
Знімає чергову шмотку і жбурляє її на ліжко, бере складену наступну.
ЛАРИСА
Так я зразу до тебе прибігла, тут канєшно не «карден», але ж мамка з Італії всього строгого для любимої «матєматічки» поприсилала.
МАРІЙКА
Я на ядерній… фізиці…
ЛАРИСА
Це шо, там де бомби роблять?
Ну ти – бомба – ваще, така скромняга, а весь світ «разрушить, да аснаванія»!!!
МАРІЙКА
Нє, у нас – мирний атом.
ЛАРИСА
Супер. А пішли зі мною разом.
МАРІЙКА
Чого це? В мене тут по сесії завал, і вааще… Яка з мене модель?
ЛАРИСА
Так я тебе в моделі і не кличу, а на бізнес ланч. Будеш моїм тілохранитєлєм. А то вчора один прусак хотів, у балєт взяти, а тільки сначала за жопу і остальноє…
МАРІЙКА
Ларка, ти шо? А як вони нас обох, оцей… візмуть, «знасільнічають», а тоді неграм у рабство продадуть а ті ваабще зїдять, як не пондравимось…
ЛАРИСА
Не боїсь, ці з агентства, ось візитна карточка. Але з тобою, якщо шо, то вони руки тоже не розпустять. Ти ж така недатрога, шо лучша за атомне оружіє здерживання. Одівайся давай, бо ще до дєвок на макіяж успіть нада.
11. ЕКСТ.ДЕНЬ, ВУЛИЦЯ
Вулицею крокують дві моделі у брючних костюмах, стильних зачісках і макіяжі. Обидві виглядають дуже дорого, стримано але елегантно. Певним викликом виділяються однакові червоні туфлі. Проте помітно, що Марійка ще не звикла ходити на підборах. Перехожі задивляються на красунь.
12. ІНТ. ДЕНЬ, АУДИТОРІЯ
В заліковій книжці олівцем виводиться оцінка «задовільно».
ПРОТОН
Маріє Іванівноа, я розумію, що такій симпатичній особі, як ви не дуже хочеться розрізняти мю-кварк-піони з лівим і правим спіном. Але якщо вже ви поступили, то будьте ласкаві…
Я вам трояк олівцам нарисував, але якщо до завтра ви цю тему не вивчите, то буде трояк у відомості, і не буде стипендії. Ви ж в гуртожитку живете?
Обличчя Марійки геть у зажурі.
МАРІЙКА
Так, Протоне… Петре Івановичу, вибачте… Харашо, я постараюсь…
У Марійки дзеленчить мобілка.
ПРОТОН
Можете йти…
ЛАРИСА
(Голос Лариси)
(З.К.)
Ти де пропала, і тел виключила. Ти шо, Мене підставить хочеш?
МАРІЙКА
Екзамен здавала.
ЛАРИСА
(З.К.)
Уже здала? Арнольд Глібович гарантірує на прохід у полу-фінал…
Ти мені тут нужна, счас!!! А то ще якась мимра вилізе.
Дєньги на таксі є???
МАРІЙКА
Нема…
ЛАРИСА
(З.К.)
Кароче, я заплачу, бери тачку і шоб через пол-часа коло Єфросинії!!!
13. ІНТ. ДЕНЬ, РОЗДЯГАЛЬНЯ ПЕРЕД ПОДІУМОМ
Дівчата рядяться у вечірні сукні, перед фінальним виходом на сцену, для оголошення переможниці. Бігають костюмерниці, купа модельок з прісними лицями – вони явно вилетіли з фіналу.
Лариса допомагає Марійці застебнути гачечок на спині.
ЛАРИСА
Я ж казала що «вмісті» ми – убойна сила – огонь і вода, просто водородна бомба якась. Ну все, пішли…
Вона хутко хреститься і нарочито, на відстані цілує Марійку, так щоб не пошкодити макіяж/
/чотири претендентки стоять на фінальному подіумі.
КОНФЕРАНСЬЄ
(оголошує переможницю)
…звання міс Єфросинія – Обличчя компанії Арнольд-косметікс отримує наша чарівна принцеса, золушка нашого шоу Марія Неборак.
Міжнародний бренд «Арнольд Косметікс» вручає королеві річний контракт і дарує поїздку на спа-курорт!!!/
/Роздягальня перед подіумом. Входить Марійка з короною на голові і оберемком квітів. Вона розгублена, і ще не може отямитись. Тут її зустрічає Сашко, одягнений у скромні джинси і светра. Він також тримає букет квітів. Марійка, побачивши Сашка, зроняє квіти на підлогу, і ридьма кидається в обійми Сашкові. Її сльози – це істерика після напруги і несподіванки.
МАРІЙКА
Са-аа-шка! Сашка – я королева-аа!!!
САШКО також з несподіванки впускає квіти додолу, вперше в житті пригортаючи Марійку. Він бере її обличчя в долоні, з лагідною посмішкою дивиться їй у вічі.
САШКО
Так, ти королева. Королевам не годится плакати.
Він втирає лівою зовнішньою стороною долоні її сльозу. І тримаючи Марійчине лице в долонях цілує її у вуста.
Марійка спантеличено здригається але не відсахується.
Сашко іще раз коротко цілує Марію, І тепер у же вона усім своїм єством відповідає на поцілунок. Світ навколо починає обертатися.
Але в тому обертанні на лавці серед вішалок для суконь сидить іще одна зарюмсана принцеса. Лариса вже майже скинула вечірню сукню… Босі ступні, розпатлані кучері і розмазана туш. ЇЇ заплакані очі дивляться на щасливу парочку випромінюючи образу і жагу помсти.
14. ІНТ. НІЧ. КІМНАТА ГУРТОЖИТКУ
Підлогу і кинутий на підлогу матрац, покривало і зужмом кинуту вечірню сукню – все вкриває розсип квітів. На підручнику з ядерної фізики стоїть діадема переможниці.
Марічка спить, поклавши голову на груди Сашкові.
У Сашка відкриті очі, він дивиться просто перед собою, мріючи.
Повертає лице до Марії, відкидає рукою пасмо волосся. Цілує у маківку.
САШКО
(пошепки)
Королева…
Моя королева…
15. ЕКСТ. ДЕНЬ, КІННА ПРОГУЛЯНКА
Звучить весела тірольська пісенька. Панорама зеленого гірського ландшафту. Красива лісова дорога серед буків. Верхи їдуть кілька вершниць.
Лунає дзвінок мобільного. В кадр в’їздить вдягнена у стрій вершниці марійка.
САШКО
(в телефоні, не зовсім певно)
Марійко, Марієчко! Ти мене чуєш?
Я цілий час за тебе думаю, і що у нас трапилося…
Ти ж так зразу поїхала, що ми і не встигли…
МАРІЙКА
Ой, Саня!!! Саня!
Тут так чудово! Тут все по іншому,
як у казці.
Я на коні… Спочатку боялася.
А тут такий вчитель австрійський.
Все показує і впасти не давав. Тепер їдемо на пікнік…
САШКО
Марійко, Марієчко! Алло?!
Я хотів сказати , що дуже тебе…
Зв'язок обривається. Гудки.
16. ІНТ.НІЧ, коло ГОТЕЛЮ ЧУПАКАБРА
Розкладено багаття. Грилюються ковбаски. Навколо багаття сидять модельки у спортивних костюмчиках, Марійка і тренер Йорґ(30- білокура бестія). Ще кілька чоловіків ріжних національностей і віку. Більшість уже добряче веселі і дозволяють собі помацувати українських модельок. А ті – дозволяють… На столі – карти ТАРО і випивка. У центрі імпровізованого столу стоїть чудернацьке опудало «Вальпентінгера» - зайця з іклами рисі, крилами кажана, рогами косулі і орлиними лапами внизу.
ОДНА З МОДЕЛЬОК
Ой, а у нас в Карпатах теж таке живе – Чупакабра…
ЙОРГ
(з сильним німецьким акцентом)
Этот ошень опасный тиир, тоесть зверь!
Его бабушка был петух.
Всі п’яно і весело регочуть. Йорг не розуміє.
ЙОРГ
(з сильним німецьким акцентом)
Зачем смеяться! Я чесно говорю, что – петух, а не курка…
Навколишні знову вибухають сміхом.
ЙОРГ
(з сильним німецьким акцентом)
А дедушка – змея. У дедушка взяли один яйцо и дали бабушка.
Народ починає качатися долівкою від реготу. Йорг, не розуміючи, чого так регочуть, продовжує підтримувати атмосферу.
ЙОРГ
(з сильним німецьким акцентом)
А бабушка сидел на яйце у дедушка-змей, и родил Василиск. Ошень злой и некрасифый. Кто смотеть иму ф лицо, сразу камень делаться…
МАРГО
(Одна з моделей,відхекуючись)
Точно, наш Вася-администратор…
ВАСЯ
Марго, блин, ты чё, травы обкурилась?
МАРГО
(Удавано перелякано)
Ну что ты, Васенька, ты ж нам как отец ласковый.
Вона пересідає Васі на коліна і пестить чуприну. Потім робить удаваний переляк, прикриваючи рота.
МАРГО
Ой, мне ж нельзя на твоих яйцах сидеть, а то ёще василиски вылупятся!!!
Вона падає від сміху навкарачки. Решта від реготу – також уже повзають. ВАСЯ наливає собі ще шнапсу. Випиває і йде сердитий.
ЙОРГ
(з сильним німецьким акцентом)
Но один раз, Василиск получилось забраться ночью в постель девушка.
Очі присутніх молять про великодушність. Обличчя починає судомити.
ЙОРГ
(з сильним німецьким акцентом)
Василиск, какий злой был, но тоже любоффь хочется. А уже там - народился ВАЛПЕНТИНГЕР.
Он не такой злой, но ощень, ощень, … шустро.
Девочкам нельзя спать одним в Альпах. Приходит Вальпентиггер и всё!!!
Йорг недвозначно показує, що робить Вальпентінгер з дівчатами, коли – ВСЁ!
Йорг добив усіх присутніх. З під столу піднімається рука, якогось із чоловічих недобитків і тисне йоргову.
ГОЛОС З-ПІД СТОЛУ
Ну, Йорг, ты – мужик…
ЗТМ
В нічному лісі – два силуети.
Йорг притиснув Марійку до стовбура дерева, намагаючись цілувати, і влізти за пазуху. Марійка, як може пручається. Врешті, вириваєтьс і зникає в напрямку готелю, залишаючи Йорга посерд лісу.
Йорг момент стоїть, потім йде жестикулюючи руками.
ЙОРГ
(німецькою)
Verdammte russische Schlampe
(Проклята російська шлюха)
17. ЕКСТ. ДЕНЬ, КІННА ПРОГУЛЯНКА
Марійка в костюмі на коні. ЇЇ за плечі ззаду тримає Йорг.
Йорг раптом обнімає Марію, шепочучи на їй на вухо.
ЙОРГ
Мари, я хочу тебя остваться в Австрии.
Зачем тебе этот Руссланд?
Ты же настоящая тирольская принцесса будешь.
Марійка рішуче і сердито звільняється від обіймів.
МАРІЙКА
Я и так – королева!
Я не – шлюха!!!
(німецькою, добираючи слова)
ICH NICHT RUSSISCHE SCHLAMPE!
Вона рішуче шпорить коня.
МАРІЙКА
Вйо!
/Суб’єктивна Марійки на ліс. В очах стоять сльози. дерева насуваються з неймовірною швидкістю, потім світ починає перевертатися.
ЗТМ
/Обличчя Марійки , яка лежить на грунті. Волосся розпатлане і припопорошене листям і землею. Звучить виклик мобільного телефона. Марійка тремтячою рукою підносить слухававку.
МАРІЙКА
(ридає)
Саша, Санічка!
Я так тебе люблю!!!
Санічка, забери мене звідси-и-и-и!!!
18. ІНТ. ДЕНЬ, ЛІКАРНЯ
із ЗТМ – з дверей коливаючись, з’являється «гіпсова» нога. На ній по дитячому ручкою намальована САША + МАША = сердечко. За гіпсовою ногою, з одвірка на інвалідському візку з’являється Марійка у халатику. За нею з апельсинами в кульку штовхає візок Сашко.
З протилежного кінця коридору на милицях з загіпсованою ногою на милицях шкутильгає назустріч рудоволоса жіноча постать. Помітивши Сашка з Марійкою, вона поквапом зникає у перев’язочній.
МАРІЙКА
Лариса???
САШКО, мені привиділося, чи то таки Лариска була.
САШКО
Мов, вона…
Вони під’їздять до дверей перев’язочної, коли з них висовується пасмо рудого кучерявого волосся і перелякане зелене око.
Майже зіткнувшись «нос до носа», Лариса видає переляканий виск і не втримуючись на милицях падає навзнак. Починає ревти і шпортати ногами. Сашко кидається на допомогу, розсипає помаранчі, але садить Ларису на кушетку.
ЛАРИСА
(хникає розтираючи рюмси)
Це я у всьому винувата…
Я тоді на конкурсі, так розстроїлася…
коли тебе вибрали…
я тобі тільки і «пожелала», щоб тебе підкинуло і гепнуло. А воно обох гепнуло…
А тепер, я даже в Гамбург у цирк не можу…
І вообще, батько іще другу ногу одірве, як узнає…
Сашко в цей час збирає розсипані помаранчі викладаючи їх на кушетку поруч із Ларисою.
Лариса бере одного помаранча, і починає машинально його чистити, сьорбаючи носом.
ЛАРИСА
А тут мені сьогодні іще твоя баба Уля наснилася.
Як ото на автобус провожала.
І точно так і каже : «гляди ж там за моєю Марійкою, не обіжай!»
Вона нервово розламує апельсин на дольки. І не піднімаючи обличчя простягає півапельсина Марійці.
МАРІЙКА
А ми з Сашком заручитись рішили!
ЛАРИСА
Серйозно! А я думала ви мене лупити прийшли…
САШКО
Тю ти, коник без ноги. Ти і так уже коза-луплена.
Лариса
Не коза я, це шов-бізнес такий. А як спонсора нема, то хоч назад вертайсь… але ж ми «вмісті»!...тепер. Ну, земляки???
МАРІЧКА
…Дружкою – підеш?
Лариса з несподіванки знову починає завивати.
18. ЕКСТ. ДЕНЬ. АВТОБУСНА ЗУПИНКА
Там само, де всідалося. Траса, автобусна зупинка, церква і десь поблизу – усе село.
Зупиняєтьсь ЛАЗ. Весь ракурс – із протилежного боку.
Лаз від’їздить, лишаючи куряву і чорний дим. З цього проявляються у золотому спортивному костюмі Марійка з милицею і гіпсованою ногою, Лариса у "канареєчному" костюмі і з іншою загіпсованою ногою та Сашко, тримаючи їх обох по-під руки, мов до вінчання.
До прибульців кидаються родичі, які до часу не були в кадрі. Шкандибає і баба Уля/
/Зав’язується подвійним вузлом рушник на руках у молодят. За накритим святковим столом родичі, Лариса і баба Уляна.
Вперше видно контраст, як майже не змінилися Сашко і Марійка. Шебуршна Лариса уже рум’яна від вина жестикулюючи розповідає дядькам навколо про бурхливе життя у столиці.
Коло баби Улі сидить непоказна але пристойно вбрана 40-річна жінка (МАМА МАРІЙКИ)
МАМА
Ну і налякала ж ти мене, Марисько!
Таке тихе-тихе… і от!
Це ж як баба Уля сказала що ти покалічилася… я зразу у Мілан, і на автобус. Покинула там Сеньйору одну…
МАРІЙКА
То, мамцю, у страху очі великі, і ноги прудкі. Я не поламалася, а тільки сухожилля потягла. Через два тижні – уже на подіум.
МАМА
Ой прудкі ж… Якби кицьки не скакали
(показує на Ларису)
То би й ніжки не зламали.
А який це ще подіум?
МАРІЙКА
Я ж тепер модель у фірмі, на контракті.
Навіть у Мілані будемо колекцію показувати.
МАМА
Яке іще Мілано? Боже, Боронь.
Ти ж у інституті учишся, чи мо’ вже за гульки й вигнали???
Це шо ж я у тій Італії над швейною машинкою горбатюся, щоб ти тут по панелям розходжувалась?
Втручається Сашко
САШКО
Надія Іванівна, ви не хвилюйтеся. Марійці на год больнічний дали. Та і я у неї ж піддержка.
МАРІЙКА
І не на панелі, а в елітному домі моделей «Єфрасінія».
Сашко, покажи фотографії.
САШКО намагається підвестися, забувши, що прив’язаний до Марії.
Вони разом з марійкою хиляться під стіл, тягнучи скатертину.
МАМА
Ага, поддєржка… Студєнт і студєнтка на больнічному. Мо’ вже у декрєтному. Мати з двору - мишам радість.
(До баби УЛІ)
А ви мамо, куди ж гляділи?
МАРІЙКА
(ГОЛОС З-ПІД СТОЛУ)
У мене, між іншим, контракт на 60 тисяч доларів.
На стіл видирається Марійчина рука, потім Сашкова, потім голови і «остальне».
МАРІЙКА
Так що і на свадьбу, і на квартиру, і шоб ви, мамо, вдома сиділи – усім хватить.
САШКО
(присоромлено)
Я теж лаборантом устроївся…
Мама демонстративно хапається за голову.
МАМА
(Причитає)
Та У нас вони всі починають з подіуму в Мілані а закінчують на панелі в Сицілії. Ото вже виходь заміж, та дітей глядітимеш.
БАБА УЛЯ
Ну що ти Надійко причитаєш, заручини ж а не похорон. А Сашко ж ловкий парубок, разом росли, не обідить. Це ж ти в Італії, а вони коло мене тут, уже й виросли./
На столі розкладені фотографії. Всі з цікавістю роздивляються. Баба Уля нишком тирить один Надійчин портрет і ховає у юбку/
/там само. ніч. Усі сплять.
Баба Уля з запаленою свічкою нишком пробирається до ікони в кутку. Тут же , під рушником, у великій дерев’яній рамі під склом звичний для Наддніпрянщини колаж з родинних фотографій рідних від «першої світової» і до Марічки - першокласниці. Вона ловко просовує Марійчин портрет під скло і хрестить його. Потім од свічки запалює лампадку перед іконою Богородиці, стає навколішки і молиться:
БАБА УЛЯ
Пресвятая Богородице, Заступнице, Діво Маріє.
Молю тебе заступися ти за нашу Марієчку.
Воно славне дитя, але у городі без догляду, і я уже нездужаю і мати у світах.
Якесь лихо чує моє серце, бо так наче іскуситель прийшов у хату і ховається поміж нами. Але то не САШКО сусідський, бо він же за нею так і упадає. І якщо не доведеться мені дождати їх весілля осінню, то прошу тебе, заступнице, покрий молодяток од ока лихого і помислу. А як я одійду, то лиши мене коло них витати неприкаяно , і усяке зло одганяти.
Дай їм щастя а мені упокою…
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа, Амінь!
18.ІНТ.ДЕНЬ,КІМНАТА ГУРТОЖИТКУ
Ранок. На стіні – вирізки з журналів, обкладинки на яких торжествує Марійчине обличчя. Ч/Б фотка пари Марія-Сашко. Годинник показує 6:30 ранку. В кутку – та сама ікона, до якої молилася баба Уля. Під іконою остання фотографія баби Улі у траурній рамці і загашена свічечка.
Біля люстра, повішеного на дверях, зав’язує скромну краватку Сашко, бере портфель, підходить до ліжка і цілує Марійку, яка бурмоче щось не просинаючись. Перевертається на інший бік/
Сашко вчиться (відбивка)
/Сашко відповідає біля дошки.
/Сашко в лабораторії.
/Сашко дискутує про щось з одногрупниками./
/Яскраве сонце освітлює ліжко і заважає спати. Марійка вкривається ковдрою з головою. Звучить виклик мобільного. Не розкриваючись Марійка шукає апарат на підлозі, і витягнувши з-під ліжка – відповідає сонним голосом з-під ковдри.
МАРІЙКА
Алло!
…
Час дня? Ага… Ну я же вчера с фиттинга только в четыре утра вернулась…
…
Через сколько?
…
А за мной заедут, иначе я не успею?
Да, я понимаю, что важно…
Только лицо? Но его мне тоже умыть надо…
Ну если на месте умоют…
Да,да хорошо, через 30 минут!
Марійка скуйовджено і смішно відкидає ковдру. Вмикає енергійну музичну тему.(тема звучить через всю нарізку)
Марійка кривляється в дзеркало з мокрим волоссям./
(марія модельствує)
/Марійка позує під спалахами в студії.
/Марійку везуть в авто, вона куняє.
/Марійка показує порт-фоліо у кафе.
/Марійка в іншому іміджі під спалахами фото.
/Марійку везуть в авто нічним містом, вона куняє.
/ніч, ключ відкриває двері в кімнату.
Силует втомленої Марійки. Промінь світла вихоплює на стіні годинник – 3:15.
Марійка тихцем залазить під ковдру до Сашка. Але САШКО не спить.
САШКО
«доброе время суток»…
МАРІЙКА
Ой, я не хотіла тебе будити
САШКО
Та я не спав.
Хотів тебе живцем застати…
Бо я вже із твоїми портретами розмовляю.
МАРІЙКА
Ти сердишся?
САШКО
Я,… я просто хочу тебе іноді бачити…
Давай з’їздимо додому, на вихідні?
Скоро осінь, батько питають, що з весіллям…
МАРІЙКА
А чого батько?
САШКО
Я теж питаю, Маріє, що з нами?
Марійка не відповідає.
САШКО
Марійко, ти мене ще любиш?
Марійка не відповідає.
САШКО
Я розумію, там подіум, світло, фотоапарати кафешки… Там продюсери…
МАРІЙКА
Ти що, дурний?!
Сашка, я тебе люблю, просто там дуже всього багато. І я не встигаю. А тобі зранку в універ. А примірки усякі – затягуються до ночі.
САШКО
Мені професор аспірантуру пропонує…
МАРІЙКА
Так це ж чудово! Ти світило науки будеш, це точно!
САШКО
Марійко, давай на вихідні додому поїдемо!
Батькові тра’ на городі помогти, а тоді
баб-Уліну могилку провідаємо, га?
МАРІЙКА
У мене, Сашо, новий контракт буде. Треба в Париж летіти.
САШКО
То весілля не буде?...
МАРІЙКА
Саню, я якраз хотіла з тобою про це поговорити…/
/та ж кімната, увімкнене світло, пара сидить на ліжку одвернувшись один від одного.
МАРІЙКА
(сердито)
Я на наше весілля якраз і заробляю!
І як пообіцяла матері, то квартиру теж куплю.
Саня, ну не мовчи, ну що ж мені відмовлятися від 20 тисяч.
Я за неділю назад буду.
Сашко, нічого не кажучи, простягає затиснуту у долоні коробочку з обручкою./
/На постелі сидить Марійка, до неї на коліна мов маленький хлопчик поклав голову Сашко.
Поверх його голови Марійка поклала настінний календар і відмічає там щось помадою.
У Марійки зарюмсаний вид, вона посьорбуючи носом:
МАРІЙКА
… дивись, на слідуючому тижні – Париж. Потім треба сфотографуватися для агентства на нове порт фоліо. О дивись , через місяць п’ятниця і субота , якраз 13-те. Щаслива п’ятниця. Зробимо весілля, харашо?
САШКО
(також посопуючи, мов ображений хлопчик)
А в неділю, давай втечемо в неділю.
Марійка відкладає календар, обнімає Сашка.
МАРІЙКА
Добре, втечемо… Дурненький…/
/ Марійка просинається і бачить марево – в кутку під іконою, з запаленою лампадкою стоїть навколішки покійна баба Уля і молиться:
БАБА УЛЯ
Пресвятая Богородице, Заступнице, Діво Маріє.
Молю тебе заступися ти за нашу Марієчку.
Воно славне дитя, але у городі без догляду, і я уже нездужаю і мати у світах.
Якесь лихо чує моє серце, бо так наче іскуситель прийшов у хату і ховається поміж нами. Прошу тебе, заступнице, покрий молодяток од ока лихого і помислу. Дай їм щастя а мені упокою… /
Марійка підхоплюється зі сну. В кутку нікого немає…
19. АРХІВ, ПАРИЖ
Зліт літака. Вулиці Парижа, Монмартр /
20. ІНТ,ПОДІУМ
На подіумі в «Парижі» у весільній сукні Марічці ввижається серед глядачів бабуся Уля. Марія підвертає ту саму раніше ушкоджену ногу, губить туфельку і падає на одного з російських новарішів(АРНОЛЬД, 43) у першому ряду. Той вчасно підхоплює Марічку, і мов би заплановано кружляє її на руках цілуючи і відносячи за куліси.
Кутюрьє виходить на поклон під оплески. Підбирає туфельку, піднімає до обличчя багатозначно посміхаючись. Лунають овації.
З-за куліс у публіку викидають букет нареченої. Мов би так і треба, рятуючи шоу.
21. БЕКСТЕЙДЖ
Тут уже відкоркували шампанське, кутюр’є хитаючи головою але посміхаючись підставляє туфельку. Потім примушує пити з неї шампанське Арнольда і засоромлену Марійку.
Марійка тремтячими руками тримає туфельку.
МАРІЙКА
(до Арнольда)
А Вы… наш???
Арнольд сміється.
АРНОЛЬД
Э-э… Это Вы – мои!
МАРІЙКА
Простите?
АРНОЛЬД
Ну, я же спас Вас и Ваше шоу?
Теперь, Золушка, Вы обязаны…
/Круговерть нічного Парижу.
22. ІНТ, БЕКСТЕЙДЖ 2
Чути голосну музику і відгомін вечеринки, яка розпочалася в попередньому кадрі. Арнольд тягне Марійку за руку далі в глиб куліс, різко розвертає до себе і згрібає в оберемок.
АРНОЛЬД
Ты меня так возбудила, блин.
я щас взорвусь, давай тут по-быстрому…
Марійка цепеніє з переляку і розгубленості. Анольд відпускає її.
АРНОЛЬД
Ты, чё… тётка, остолбенела? Лахи снимай, или тебе женится сначала пообещать?
МАРІЙКА
(запинаючись)
Я… я – не то, что Вы… простите…
Арнольд завченим боксерським ударом різко б’є Марічку в обличчя.
Марійка з зойком відлітає і падає зриваючи на себе пластикову кулісу. Арнольд шаленіє у садистичному екстазі, і продовжує лупити лежачу і накриту кулісою Марічку ногами.
АРНОЛЬД
Ты чё, мать, думала можна сорвать шоу, и не заплатить?!!
Да ты сука, теперь никогда не расплатишся вообще…
Марічка зойкає і ридає, пручається намагаючись скинути з себе поліетиленову кулісу, але ще більше заплутується в ній.
Голосна музика накладається на крики Марічки.
Арнольд плюється піною і продожує копати щось під поліетиленом, остаточно втрачаючи глузд.
АРНОЛЬД
Ножку она, блин повредила, и домой уєхала. Принцесса, бля! Это я здесь решаю, кому чего ломать, суки, все суки!
Ты думала, ты на мне красоваться будешь? На!! Коза сельская…
Пока их, бля, в одбивную не затопчешь, папу нихрена не уважают…
Учить вас, сук, нада. «Брилянты» вы «на…» нешлифованные…
Ничё, ща блин всей командой пошлифуем, и будеш ты у меня супер бля маделькаю…
Голосна музика
Круговерть нічного міста.
ЗТМ
23. ІНТ,КАМЕРА
(з темряви)
З темряви з’являється заплакане, вимазане космекою, і вочевидь похмільне обличчя Марічки. Вона лежить горілиць з відстороненим поглядом. Ритмічні рухи і сопіння засвідчують, що її вкотре гвалтують.
ЗТМ
Дзвін дріб’язку об кахлеву підлогу.Довга пауза…
МАРІЧКА (ЗК)
Мамо, мамо!!!
Мамочко…
ЗВУК (ЗК)
ширкання долонь у пошуках монет.
23.1 ІНТ,КАМЕРА
Із ЗТМ
Запалюється з чирканням запальничка і гасне. Запалюється знову ледь тліючим вогнем.
Вона підводиться і припадає до стіни.
Затлумлений зойк пісочиться крізь її довгий зойк.
З тремором в долонях запалюється недопалок. Освітлюєтся лише підбите підтьоками лице, потім частина біленої стіни, і марічкина рука що тримає монету «євро» і шкарябає нею по стіні.
МАРІЯ
ЗК
Ой, мамочко, порятуй.
Ой Санічко, що ж я наробила,
хтось, хтось...
Це все неправда, неправдонька.
ЗТМ
23.2 ІНТ,КАМЕРА
ГОЛОC З ТЕМРЯВИ
(не Арнольда)
Fuckin nice body, The bitch! But fuckin cold…
(класне, бля, тіло, але таке холодна, сука…)
ІНШИЙ ГОЛОС
(з акцентом)
Newermined! She just need longer to warm up…
(Не переймайся! Їй треба довше для разогрєву)
(Прод. Рос.)
Эй, детка, ты чё там, уже такая обдолбаная, что и булками пошевелить не можешь?
Марічка намагається щось промовити, Але вдається лише беззв’язне
мичання.
ІНШИЙ ГОЛОС
Ничё, это у нас курс молодого бойца, выдержишь – на панель в откутюр, навернёшся – на панель в Палермо, кароче – каралева…!
23.3 ІНТ,КАМЕРА
Вмикається яскраве неонове світло. Декілька чолов'яг хапають ледь прикриту простирадлом оголену Марічку. Навколо на підлозі лежать шприци. Марічці несила чинити спротив, ба навіть іти.
Чолов'яги витягують її в коридор, де під руки ведуть ще декількох дівчат.
МАРІЙКА
(шепче наслыдуючи бабу УЛЮ)
Діво, маріє, Богородице - Тіло твоє непорочне, і яко й сина твогоо мучене, Одпусти мене од пророчества мого, змилуйся...
Марічка закриває обличчя долонями
24. ДУШОВА
В великій душовій кімнаті, подібній до душових у концентраційних таборах голі дівчата, хто стоїть одвернувшись, хто сидить підігнувши коліна до голови. Їх скопом обливають з шлангу, подібного радше на брансбойт.
В душову входить лікар. Миловидний і лагідний. За ним медсестра з візком, на якому білі рушники і пластикові стаканчики з рідиною.
ЛІКАР
Ну что, голубушки - настрадались.
Ну… всё уже закончилось. Вы отработали Париж.
Вот примите витаминчики , и все по домам.
К мамам, папам к любимым.
Всё-всё, милые. Никто вас уже обежать не будет.
Дівчата почувши лагідний тон рідної мови, недовірливо, але з надією беруть пілюлі. Витираються і відразу жвавішають.
Суб’єктивним поглядом Марійки всі стають золотисто-пухнастими.
ЛІКАР
Ну вот и порошочек ёщё, для уверенной бодрости.
ЗТМ
24. ІНТ,ШОУ ВИРОДКІВ
Гучна музика з подіума. Подіум і зала цілком чорні. Вихід на подіум зроблений з латексної гуми з дірками, наче набряки фістул, через які, власне, і мусять пролазити моделі. Над подіумом висять підвішені гаками за шкіру троє хлопців і дівчина в татуюваннях - квартет віолончелістів (вони явно під кайфом і не відчувають болю). Обабіч подіума сидять глядачі в масках, подібних до венеціанських і виряжені в костюми різних епох.
На подіумі гурт КАЗАКІ на високих підборах виконують своє звичне шоу. Потім підходять до дірок в латексі і витягують з них цілком голих вифарбуваних у чорну фарбу схудлих, майже анорексичних моделей у масках та наліплених на тіла виростах. Дизайн "вбрання" подібний до дизайну швейцарського художника ХР Гігера (Чужі, Некрономікон). Моделі на неприродньо високих шпильках у стилі СМ. Вони погано тримаються на ногах і хлопці вимушені пітримувати їх, не забуваючи жваво виконувати свої трюки. Над авантсценою подіума висить потужний інфрачервоний випромінювач. коли модельку підводять до нього тримаючи за обидві руки мов розіп;яту - її маска і нарости починають плавится, стікаючи воском. Її ведуть в звороротньому напрямку і посеред сцени на неї починає падати золотий дощ, фарбуючи модель. Також і гості кидають фарбу, якщо дизайн їм сподобався. Далі "мученицю" брутально запихають назад у якусь із фістул, відразу витягуючи з іншої наступну учасницю.
Особливе захоплення шоу викликає у Створіння, яке ми впізнаємо за стилем вбрання та тростиною. Загалом шоу моторошне і диявольське.
ЗТМ
25. РОЗПАЧ САШКА
Сашко дуріє в пошуках, обриває телефонні лінії в агентстві.
Вулиці міста, тривога, дзвінки – нарізка дня і ночі. Гуртожиток. Розкидані речі, Сашко небритий. Перед ним на стіні висить календар з датою обведеною помадою у формі сердечка. Стукають у двері. САШКО підхоплюється. На порозі – КУР’ЄР.
КУР’ЄР
Олександр Солошенко?
САШКО
Так.
КУР’ЄР
Вам пакунок… Розпишіться…
САШКО
Від Марії !?
КУР’ЄР
Я не знаю… Там по Інтернету оплачували.
САШКО нетерпляче розриває пакунок, звідки на підлогу дзвінко випадає і котиться по коридору подарована ним обручка.
Сашко повільно сповзає по одвірку, закриваючи голову, мов від вибуху.
КУР’ЄР
Мужик, з тобою все гаразд?
Кур’єр дивиться то на обручку, що котиться коридором, то на Сашка. Потім іде і приносить Сашкові, який закляк в одвірку обручку. Тихо кладе на поріг перед Сашком.
КУР’ЄР
(тихо)
Співчуваю…
ЗТМ
22 – а. РОЗПАЧ САШКА
Сашко сидить закляклий у одвірку, перед ним КУР’ЄР з пляшкою горілки у руці.
КУР’ЄР
Слухай, я тут приніс.
Тобі краще набухатися і забутися.
Я б з тобою, Але робота.
Звиняй.
23 ІНТ, НІЧНИЙ КЛУБ
(суб’єктивна Сашка)
Наркотичний калейдоскоп нічного клубу.
За столом з пляшкою шампанського, дві хвойди, палаюче В-52, п’ють на-брудершафт. Танцює з хвойдою. Голі цицьки.
ЗТМ
(уява Сашка)
Поцілунок Марічки.
(суб’єктивна Сашка)
Сашко прокидається. Перед ним Лариса.
ЛАРИСА
Саню, а де Марійка?
Сашко, подібно до Марійки, закриває обличчя руками.
ЗТМ
Лариса, вбрана в сценічний костюм і Сашко лежать у сепаре нічного клубу. Сашко, згорнувшись в «ембріон», пригорнувся до Лариси.Голова (камера) паморочиться. Поруч відкрита пляшка джину. До сепаре входять Арнольд з охоронцями.
АРНОЛЬД
Обана! – ідилія.
Лариска відразу прокидається
ЛАРИСКА
Це мій земляк.
Йому треба…
АРНОЛЬД
всем нада…!
До когось ЗК.
Гавря, а она грашву за земляка дала.
В сепаре всовується обличчя африканця.
АФРИКАНЕЦЬ
Ну, тут , приватно они…
САШКО
Прокидаючись
Марічка, де?
АРНОЛЬД
(схиляючись)
Хто?
Сашко хапає пляшку джина і кидається на Арнольда.
Охоронці скручують Сашка.
ГОЛОС ЛАРИСКИ
ЗК
Оставте, це мої , це… брат.
Зтм
25. ІНТ,СОН МАРІЧКИ
У цілковитій темряві - шкрябання монетою по стіні
МАРІЙКА (ЗК)
Ми вимираємо нівроку
Ми вийшли не ту дорогу
І виглядать не тих вістей
ДИТЯЧИЙ ГОЛОС (ЗК)
Марійко, вставай!
Проснись, Марійко!
Марійка повільно розплющує очі. Камера наповнена золотим світлом. Сама марійка у чистій білій сорчці, причесана і охайна. Над нею схиляється незнайомий хлопчик років восьми.
ХЛОПЧИК
Ходімо, Марічко, на час іти.
Він бере її за руку і виводить кріз розчинені двері у довжелезний світлий коридор/
25.1 НАТУРА,СОН МАРІЧКИ
/потім відразу на сонячну квітуючу луку, де ген вже починається марічкине село/
25.2 ІНТ,СОН МАРІЧКИ
/Ось вони вже входять в хату, де в світлиці повно люду. Стоїть тут і баба Уля і покійний батько, і багато незнайомих чоловіків вдіти усе по"празничному", у содатьській уніформі, у свика з вишиванками, а хто і вкозацкі кунтуші. І здається світлиця не має меж - скільки тут люду всякого. Марічка кидається до баби Улі.
МАРІЧКА
Бабубню!
Баба Уля обнімає онуку і спокійно відсторонює, показуючи на батька ті решту чоловіків.
Марічка
Тату? та як же ви..?
Ви ж померли?
Хлопчик тягне марійку за рукав, відтчуючи від родичів (так сильно, наче він дорослий дужий чоловік)
Всі присутні зі спокійно і доброзичливо спостерігають за Марійкою і хлопчиком. Вони йдуть повз родичню, та розступається.
Поки не входять до світлиці старої мазанки. Посеред світлиці соїть вдягнена в усе світле і у білому очіпку, згорблена і зморщена столітня бабушенція. Хлопчик відпускає Марійку.
БАБУШЕНЦІЯ
Підійди!
Бабушенція намагається щось прощепотіти, і Марічка нахиляється до неї аби почути. Бабушенція наськрізно вдивляється в очі Марічки своїми навпрочуд блакитними. Різко штовхає Марійку кістлявим пястуков Марійку влоба, від чого та зойкає і падаючи зависає в повітрі. Бабушенція шкандибає навколо неї зі жмутом тліючого зілля, щось шепочучи. Гасить в глечику з водою.
БАБУШЕНЦІЯ
Вставай, мала. Ти не загинеш, а прощена будеш.
Коли іншим їхню погибель прощатимеш.
А тепер відведи Сашка додому,він дорогу знає.
Марійка мов просинаючись, встає на ноги, дивиться на хлопчика.
МАРІЙКА
Сашка?
Бабушенція
Пий з глека і йдіть.
Хутчіш, бо сонце сяде!/
25.3 НАТУРА,СОН МАРІЧКИ
/Марійка з малим Сашком радісні вибігають і підстрибуючи мчать повз квітуючу луку, повз сади з мальвами і жоржинами. Аж поки не вибігають до відчиненої кованої брами, за якою довга паркова алея і в кінці панський маєток. Малий Сашко чимдуш мчить алеєю.
МАЛИЙ САШКО
дожени, дожени!!!
Сашко виперджує Марійку на кілька десятків кроків і ховається за старим деревом. Марійка добігає до дерева і зазирає за нього, але малого там нема. вона різко обертається, аби подивитися з іншого боку стовбура, аж тут чує з протилежної сторони алеї голос малого.
МАЛИЙ САШКО
(РЕГОЧЕ)
а ось не впіймала!
Малий визирає з-за дерева на протилежному узбіччі. Марійка кидається туди і зупиняється посеред алеї. Хитро заплющує очі і знов обертається до попереднього дерева.
МАЛИЙ САШКО
(РЕГОЧЕ)
не вгадала, не вгадала.
Малий стоїть на відстані 20 метрів посеред алеї, за його спиною за маєток сідає сонце. Зі сторони маєтку зявляється щось темне і втричі більше за малого, кидаючи довжелезну тінь.
МАРІЙКА
(перелякано)
Сашко, сонце сідає!
Це ж не наша хата!
Велике і темне ричить і починає бігти в сторону малого.
МАРІЙКА
(перелякано)
Тікай! Хутко!!!
Обидва чимдуш біжать до воріт, які починають самі зачинятися. За ними женеться величезний ікластий вепр. Аби втекти від нього обоє кидаються на вже замкнені ворота і дряпаються вгору по кованих візерунках. Вепр лютує внизу, б"ючи іклами об метал так, що ледь не струшують Марійку і Сашка. Все ж їм вдається перлізти і зістрибнути на зовні. Вепр скаженіє за ворітьми.
Неподалік стоїть стара вантажівка з відкритим кузовом.
МАЛИЙ САШКО
я знаю, це з нашого села.
Вони бжать до вантажівки. Першою вибирається у козов Марійка і подає руку малому. Аж раптом малого щось сильно смикає назад.
Марійка вгляда , і жахаючись бачить, що не малого, а її нареченого Сашка тягне назад той самий вепр. Марйка кричить і бома руками впираючись тягне Сашка на себе. Оглядається і бачить в кузові садовий реманент: лопати, граблі. Вона хапає граблі і в істериці бє кабана. Той одним порухом ікла розламує древко, а іншим ікло пронизує бік Сашкові. На Марійку бризкає кров. Вантажівка рушає. Марійк зноу хапає Сашкові руки і втягує його до кузова. Їх погляди зустрічаються.
САШКО
Прощавай.../
25.4 ІНТ,СОН МАРІЧКИ
/Марійка в жасі просинається у тій самій темній камері.
Щось або хтось дряпає монетою на стіні декламуючи:
ГОЛОС
Крізь ніч оцю лихого плачу
І вже поринувши в беззначчя
Зійдемось в огнищі костей.
26. НАТУРА, МІСТ НАД СТІКСОМ, СВІТАНОК
Сашко Розхристаний похитуючись і з кривавою гематомою, жестикулюючи йде в тумані порожньою автострадою/
/інтенсивно сперечається з кимось уявним, але не розбірливо.
Виходить на міст. Дивиться на воду обпершись на бильця. Сашко бачить, як по поверхні води пливуть люмінесцентні обкладинки журналів, вирізки з фотографіями Марії.
Сашко затуляється руками і починає ридати.
Раптом хтось доторкається до його рамен.
ГОЛОС
(баби Улі)
Сашко, дитинко!
Сашко сахається. Перед ним стоїть покійна напівпрозора баба Уля. Вона благально дивиться йому в обличчя.
БАБА УЛЯ
Дитинко, не плач!
Все минеться!
Не плач!
САШКО
Чому?..
БАБА УЛЯ
Дитинко…
Вона простягає руку, щоб погладити його по голові. В цей момент ранкову мряку розрізає світло ксенонових фар. Сашко сахається і втрачаючи рівновагу падає з мосту.
Баба Уля намагається схопити його, але не може.
Сашко падає у воду, в якій, мов у целофані плутається у люмінісцентних плакатах з зображеннями Марійки.
26. ІНТ,В ЦЕРКВІ
Відспівують Сашка. Труна стоїть закрита. Декілька людей в траурі. Серед них і Лариса. Під руки ведуть Сашкову матір. Узрівши труну вона кидається до неї намагаючись в істериці відкрити накривку.
САШКОВА МАМА
Ой Сино-очку, Ой що ж ти наробиви-и-ив!
Ой що ж то за любов така-а-я-а?
Люди намагаються підвести її.
САШКОВА МАМА
Пустіть, пустіть мене до сина!
Ой хоч очком глянути-ии!
Ой синоочку!!
Підходить Сашків батько
САШКІВ БАТЬКО
Лено, його вже не повернеш…
Сашкова мама, божеволіючи обнімає труну.
САШКОВА МАМА
Йди геть, всі геть ідіть, я свого Леся нікому не дам!
Вже лежачи на труні обійнявши.
САШКОВА МАМА
А тій паскуді, шо го’ зі світу звела…
Хай земля перевернеться, нехай їй лице згниє, най їй вогнем при жизні горіти, дітей не дождати…
Най їм, убивцям, кара із того світу буде! проклинаю, проклинаю, проклинаю-ю-ю…
Вже шипить матір, а погляд у неї зробився аж кривавий.
Вона обводить поглядом присутніх, ті відступаючи, перелякано хрестяться.
27. НАТУРА, ВІДБИВКА
на церкву, на місто – все тривожно.
28. НАТУРА,ВЕЧІР. ПРОЇЗД АВТОМОБІЛЯ ПО ТРАСІ.
Всередині Арнольд, моделька два амбали і Марія, поміж ними.
Марія змарнована схудла з погаслими очима наркоманки.
Марія помічає щось на трасі (На тому ж місті мосту, де втопився Сашко). З Темряви світло фар вихоплює розхристану фігуру.
МАРІЯ
Саша!!!
Водій гальмує, намагається вивернути, але машина йде навперевертки ударяється об ферму мосту і загоряється. Марію викидає через лобове скло в річку.
29. ПЛАВАННЯ МАРІЙКИ (Басейн, КМБ)
Крізь збурену поверхню води марійка бачить як палає автомобіль. на поверхні води , мов русалки з усіх сторін до марійки зпливаються її ж образи з рекламних плакатів щось нашіптуючи про Сашка, про бути тепер разом. Аж раптом сашкова рука охоплює Марію і він , як реальний тягне її на поверхню. Вона випірнає з води сама.
29. ІНТ. ЦЕРКВА
Перед образами в інвалідному візку сидить знівечена Марічка і молиться. Погляд піднімається вгору, де понад олтарем мусіла би бути Богородиця з дитям. Замість неї на весь купол – весільна фотографія, з буцім-то весілля Марійки і Сашка, в оточенні родичів.
Сашко, такий радісний на фотографії, раптом оживає, промовляючи.
САШКО
Марійко, Марієчко!
Я тобі вже простив!
Але це не в моїй волі, не в моїй біда..!
Баба Уля, яка також на фото:
БАБА УЛЯ
Марійко, дитинко, прийди, покайся, прости і нас і себе прости!
Всі родичі навперейми починають благати Марійку прийти покаятися.
Врешті і сама Марійка з фото промовляє.
МАРІЙКА
(З ФОТО)
будемо любити!
попередній кадр
мати сашка вивозть марійку з церкви, де увесь вигон заповнений людьми, і людьми з каліцтвами.
ПЕРШИЙ
(до марії)
матушка,поможи...
МАРІЯ
що?
перший
нещястя моє.
МАРІЯ
а щастя?
ПЕРШИЙ
яке щастя? Оце рак у печінці,
а дохтори кажуть - зпився.
а дома ж лєнка моя , і дівок..
МАРІЯ
...
скільки
ПЕРШИЙ
ну токо ще четверо
МАРІЯ
а чого токо?
ПЕРШИЙ
бо улюбився
МАРІЯ
так тобі ж смерть уже?
ПЕРШИЙ
а же одного, синочка, побачить...
таки хочу...
МАРІЯ
відійди
...
стій
...
возьми усіх своїх
дітей, і невроджених,
приведи їй!
Марія хапає за руку світлу немиловидну селянку
МАРІЯ
це ось дружина твоя,
вона за твоїм дитям просить прийшла
він одразу падає у сльозах
ПЕРШИЙ
якби ж не армія мене,
а та... що тепер... мати??? Як же?
МАРІЯ
встань, тобі у поміч вона
а ти...долюби...
довга панорамна пауза .
відліт над і понад - усім.
кінець