«Компанія була не бардзо велька, але бардзо гонорова:
я, пан ксьондз, пан гумнов і дві шльондри…»
(Зі спогадів Кшиштофа Мазурського)
Пустив у сни свої маляра
З відрами фарби та пензлями.
Тепер всі сни мої кольорові
Як те, що над хаткою лисиць висне
Коромислом теплого літа.
Пустив у сни мої скрипаля*
З торбою та крисанею.
Тепер у снах моїх
Зайчики витанцьовують
Тарантелли із джиґами**
Ніби не зайці вони, а паяци***
Цирку моєї свідомості.
Пустив у сни мої муляра
Чи то каменяра вільного****
З цеглиною та мірилом.
Мури тепер холодні
Мене від марнот та веселощів
У снах моїх божевільних
Ховають чи то замуровують.
Пустив у сни мої писаря
Тепер з ним за чаркою
Посумуємо…
Примітки:
Даруйте за полонізми.
* - насправді він сам прийшов, я його не пускав.
** - насправді вони танцювали вальс. Мусив написати, що вони танцювали джиґу, бо я ірландець. А тарантелу, бо Італія як країна мені дуже подобається.
*** - вони і направду паяци і вар’яти, я не перебільшую.
**** - це не те що ви подумали...